Ключову роль у цьому відіграв Воткінський завод, який займається збиранням ракет “Іскандер”, “Ярс”, “Булава” та ймовірно “Орешник”. Саме сюди з 2023 року масово надходило обладнання для обробки металів із числовим програмним керуванням (ЧПК) — критично важливе для виготовлення ракетних компонентів.
Обхід санкцій Росія забезпечила через мережу посередників — постачання здійснювали невеликі російські компанії, зокрема “Уральська верстатна компанія” та “Каурус Альянс”. З 10 ідентифікованих контрактів 8 були укладені з підприємствами материкового Китаю, решта — з Тайваню й Білорусі.
Крім технічного оновлення, завод також фізично розширився: побудували два нові цехи, закупили понад 7000 одиниць обладнання, а кількість працівників зросла на 2500 осіб.
За даними української розвідки, станом на червень 2025 року РФ накопичила щонайменше 900 “Іскандерів” — 600 модифікації “М” і 300 — “К”.
Ці темпи виробництва — не просто поповнення запасів. Лише у 2024 році Росія завдала 245 ударів “Іскандерами” по Україні — у 4,5 раза більше, ніж у 2023-му. У 2025-му вже зафіксовано 180 таких ударів. Проте велика частина ракет досі зберігається на складах — аналітики вважають це підготовкою до затяжного протистояння.