Ключовою проблемою стало блокування Угорщиною великого пакета допомоги від Європейського Союзу обсягом близько 90 млрд євро. Прем’єр–міністр Віктор Орбан пов’язує своє рішення з вимогами щодо транзиту російської нафти, що суттєво ускладнює процес виділення коштів. Водночас навіть у разі політичних змін у Будапешті зберігається ризик подальших блокувань з боку інших союзників.
Додатковий тиск створюють труднощі у співпраці з Міжнародним валютним фондом. Україна вже отримала частину фінансування за новою програмою, однак для подальших траншів необхідно ухвалити низку законодавчих змін, зокрема у податковій сфері. Через внутрішні політичні суперечності цей процес затягується.
Не менш важливим фактором є зменшення прямої допомоги від США після повернення до влади Дональда Трампа. У результаті основне фінансове навантаження дедалі більше лягає на європейські країни, які також стикаються з власними обмеженнями.
На цьому тлі Національний банк України не виключає повернення до практики прямого фінансування бюджету – так званої емісії коштів – для виплат військовим, держслужбовцям та забезпечення базових потреб. Голова НБУ Андрій Пишний раніше зазначав, що це можливий, але небажаний сценарій.
Ситуацію ускладнює і зовнішній контекст. Зростання світових цін на нафту, спричинене конфліктом на Близькому Сході, збільшує доходи Росії, водночас відволікаючи увагу США та союзників від українського питання. Це може вплинути як на військову, так і на фінансову підтримку Києва.
За оцінками української влади, у 2026 році країна потребує понад 50 млрд доларів зовнішнього фінансування. Якщо ключові програми допомоги залишаться заблокованими або затриманими, вже найближчими місяцями Україна може зіткнутися з критичним дефіцитом ресурсів для продовження оборони.