Сергій Комзюк на позивний «Роланд» — спецпризначенець ЗСУ. В інтервʼю Інформеру він поділився історією свого псевдоніму, думками про націоналізм, ставленням до корупції та викликів війни.
На початку розмови ми запитали Сергія про історію його позивного. Він розповів, що, приєднавшись до підрозділу, отримав можливість самостійно обрати псевдонім.
Я хотів, щоб мій позивний поєднував зв’язок із Україною та європейською християнською традицією. Є французький епос «Сага про Роланда», в якому описується подвиг лицаря Карла Великого, що воював із загарбниками. Також є історія батальйону «Роланд» — підрозділу українських націоналістів часів Другої світової війни, який боровся проти Радянського Союзу. Для мене це символічне поєднання героїчних традицій Європи й України.
Говорили також про бачення Сергієм націоналізму. Він зізнався, що переосмислював це поняття протягом свого життя:
Націоналізм — це спільнота людей, яким небайдужа доля свого народу. Це прагнення бути провідником і підтримувати тих, хто поділяє твої цінності. Під час повномасштабного вторгнення моє ставлення до націоналізму змінилося. Раніше я більше звертав увагу на праві ідеї, а зараз я вірю в людей — саме вони є основою націоналізму.
Ми також обговорили питання «людей-ждунів», які, маючи українське громадянство, співпрацюють із ворогом. Сергій вважає, що їх не можна вважати українцями:
У Балтійських країнах є практика, коли люди, які не асимілюються у суспільство, позбавлені права голосу. Якщо людина не була залучена до злочинів, але є пасивним прихильником ворога, вона не повинна мати важелів впливу на державу.
Про корупцію Сергій сказав, що для того, щоб стикнутися з корупцією, достатньо вийти зі вхідні двері свого будинку.
«Крадіжка і використання службового становища — це лише один із проявів корупції. Більша картина корупції — це втрата ціннісних орієнтирів у суспільстві. Це державний і правовий нігелізм, який скрізь нас супроводжує, починаючи з поведінки водіїв на дорогах і закінчуючи чиновниками топ—рівня».
— Якщо корупція повністю зникне з України, це допоможе нам пришвидшити перемогу нашої держави?
«Безумовно допоможе. Ми тримаємось на плаву і даємо відсіч ворогу, тому що він більш корумпований за нас. Нам не обовʼязково навіть повністю її викорінювати. Якби ми вирішили проблему наполовину, то ми були б дуже процвітаючим суспільством»
— А що потрібно зробити для того, щоб, як ви кажете, наполовину викорінити корупцію?
«Перш за все потрібно сконцентруватись на непідкупних людях. І ці люди криються в основному в середовищі націоналізму. Націоналісти будують на полі бою добровольчі підрозділи: ГУР, АЗОВ, третя штурмова бригада. Люди, які дійсно переживають за свою державу, вони є»
Не оминули ми і тему примусової мобілізації.
Насправді неважливо, як я до неї ставлюсь. У нас просто немає ніяких альтернатив. Її можна було б уникнути, якби цим займались із 90-х років. Займались розбудовою армії, а не ігноруванням її до 2014 року. На жаль, реальність така, що обійтись без призову та примусу служити не вийде.
Ми поцікавились, як можна замотивувати людей воювати. Їх не можна змусити полюбити війну, розповідає Сергій.
Але можна підвищити престиж професії військового, забезпечити новобранців усім необхідним і створити належні умови для служби. Якщо людину не навчити, не дати їй якісної зброї та амуніції, то який у неї буде психологічний стан? Такі речі вкрай важливі для формування мотивації.
Водночас Сергій зазначає, що у його підрозділі потреби у додатковій мотивації немає:
У нашому підрозділі бойовий дух стабільно присутній. Люди чітко розуміють, за що вони воюють. Вони знають, що служать у елітному підрозділі, де кожен робить свій внесок у перемогу. Вони впевнені, що кращого місця для реалізації своїх можливостей просто немає.
Ми обговорили із Сергієм питання стандартів НАТО, проблеми «совка» та ставлення цивільних до військових.
Ніхто не може конкретно охарактеризувати ці стандарти. Наприклад, у моєму підрозділі є свої підготовка і стандарти, які відповідають реальним вимогам. Але є інші, звичайні підрозділи. Іноді, слухаючи про підготовку, я розумію, що цю людину навчили нічому. У таких випадках краще б ми дотримувалися справжніх радянських стандартів, ніж використовували бутафорні, записані на папері стандарти НАТО.
Щодо «совка» та «дідовщини» в армії Сергій відзначає:
Колективні покарання існують, але це поширено і в спецпідрозділах США чи французькому легіоні. Один мій знайомий розповідав історії, які нагадують розповіді про радянську армію. Водночас це не заважає цим підрозділам залишатися елітними. Колективні покарання в певних навчальних сценаріях — ефективний метод. На війні ж все так само: одна людина помилилася — загинуло п’ятеро.
Ми також торкнулися теми ставлення цивільних до військових. Сергій каже:
Це ставлення з часом погіршується. У 2014 році за військовими була ейфорія, у 2016-2017 роках їх уже могли посилати. Зараз спостерігається подібна динаміка: конфлікти між хамовитими цивільними й військовими стають гострішими. Я особисто з таким не стикався, але постійно чую подібні історії. Хочеться таким людям піти й морди набити.
Серед причин таких змін Сергій виділяє мобілізацію та дії окремих співробітників ТЦК.
Повне інтервʼю ви можете переглянути на нашому YouTube-каналі.