Ринок праці відновлюється стрімкими темпами. Хоча в останній місяць 2024 року сезонні чинники яскраво проявляли себе на ринку праці: різдвяно-новорічні свята традиційно пригальмували найм. У грудні роботодавці розмістили на Work.ua 88 864 пропозицій роботи, що на 19% менше за листопад. Головними викликами залишаються дефіцит кадрів, мобілізація та відтік персоналу за кордон.
За словами президента Конфедерації роботодавців України Олексія Мірошниченка, у 2025 році на ринку праці не вистачатиме понад 500 тис. працівників. Як зазначив експерт, йдеться про висококваліфікованих фахівців, яких дійсно потребує ринок.
До зарплат також є кілька запитань, зокрема – чому вони так швидко зростають. За словами експерта, значно загострилася конкуренція між роботодавцями за кваліфікованих працівників. Тому підвищення зарплат – це вимушений захід.
За даними Work.ua найбільше зросли зарплати в категоріях:
- «Нерухомість» — 50 000 грн, +14%;
- «Юриспруденція» — 22 500 грн, +13%;
- «Управління персоналом, HR» — 27 000 грн, +8%;
- «Телекомунікації та зв’язок» — 26 920 грн, +6%;
- «Топменеджмент, керівництво вищої ланки» — 47 500 грн, +6%.
Зростають ціни, є інфляція, але варто поглянути на ВВП. Він зріс на 4%, а зарплати – на 14%. З точки зору економістів, у цьому є певне протиріччя. За словами Мірошниченка, зарплати, звичайно, повинні зростати швидше за ВВП, але не такими темпами. Також виникає занепокоєння через конкуренцію державного та приватного секторів на ринку
Нестача кадрів
Ринок праці почав відновлюватись ще з першого кварталу 2022 року. Але кількість населення в Україні з початком війни суттєво зменшилась, тож попри те, що вакансій стало більше, дефіцит кадрів на ринку стабільно зберігається.
Найбільший «голод» відчувається у сфері сільського господарства і диджитальні професії: катастрофічно не вистачає трактористів, мотористів, маркетологів, smm-ників, досвідчених спеціалістів із продажів логістики, інженерії, IT-спеціалістів будь-якого напрямку роботи.
Нестача людей відбувається через те, що близько 5-7 млн українців покинули територію країни, і це буде формувати тренди на ринку праці на наступні кілька років. Минулоріч The Network презентували дані з безробіття в 40 країнах. Із 2020-го до 2022 року відсоток безробіття зменшився майже скрізь. Водночас дефіцит працівників, наприклад у США, складає 2 млн. Тобто кадровий голод – тенденція в багатьох країнах.
За словами Вікторії Білякової, PR-менеджерки Work.ua:
“Кадровий дефіцит наразі охоплює більшість сфер ринку праці України. Роботодавці стикаються зі складнощами в пошуку кваліфікованих спеціалістів. Найгостріше це питання стоїть для робітничих професій, виробництва, медицини, транспорту й логістики, де конкуренція серед шукачів залишається найнижчою.
Для подолання цих викликів, компанії вдаються до різних способів, зокрема: змінюють свої підходи до найму, підвищують рівень оплати праці, впроваджують програми з розвитку навичок співробітників, а також розширюють критерії відбору, включаючи кандидатів без досвіду роботи, яких готові навчати.”
Як вирішити проблему кадру дефіцитів:
“Потрібно розуміти, що вирішення кадрового дефіциту в Україні потребує комплексного підходу з боку держави, бізнесу та суспільства.
Потенційними кроками можуть бути:
-
Інвестиції у професійне навчання, наприклад — співпраця бізнесу та освітніх закладів, створення курсів під запит держави та роботодавців з гарантією подальшого працевлаштування.
-
Активне залучення ветеранів до ринку праці. Тут також можна говорити про програми підготовки, перекваліфікації тощо.
-
Подолання стереотипів щодо молоді та людей старшого віку, недискримінація людей з інвалідністю, молодих батьків.” – коментує ситуацію Вікторія Білякова
Голова Комітету Верховної Ради з питань податкової політики Данило Гетманцев описав вирішення ситуації з нестачею кадрів так:
“На жаль, тут не має простих і популярних рішень. Запуск економічного бронювання – надскладне питання, що увесь цей час викликає справедливий суспільний резонанс. Чим далі ми це питання обговорюємо, тим більше аргументів на його користь, але не через встановлення плати, а через відбілення зарплат як пропонується зараз. Також постає питання стимулів для повернення українців, що виїхали через війну, а також залучення трудових мігрантів із третіх дружніх країн.”
Безробіття
За макропоказниками Міністерства економіки станом на 2025 рік показник безробіття в Україні дорівнює 17,7%. До повномасштабного вторгнення показник безробіття відстежував Держстат, але зараз така аналітика не збирається.
Станом на початок січня 2025 року в Україні зареєстровано приблизно 100 тисяч безробітних. Показник безробіття в Україні все ще високий, хоча його рівень і знизився проти показника 2023 року. На початку 2024 року статус безробітного мали 96 120 людей, а у січні 2023 ― 186 508. Отже станом на зараз показник безробіття зменшився на понад 80 тис, що вже є позитивним показником ринку праці.
Зниження офіційного рівня безробіття в Україні залежить від впливу кількох ключових факторів пояснює PR-менеджерка Work.ua:
“1. Тіньова зайнятість. Певна частина працівників в Україні продовжує працювати неофіційно, що знижує статистичні показники офіційного безробіття, але не вирішує проблему реальної зайнятості.
2. Демографічні зміни та брак робочої сили через:
- участь у бойових діях у складі ЗСУ;
- вимушену міграцію за кордон;
- перебування на тимчасово окупованих територіях;
- втрати через бойові дії чи серйозні травми тощо.
3. Географічні та структурні зміни на ринку праці, серед яких релокація підприємств до безпечніших регіонів, що змінило баланс зайнятості.
4. Професійна адаптація та зміна місця проживання. Масова внутрішня міграція спричинила ситуації, коли люди, переїжджаючи в нові регіони, змушені змінювати професію. Наприклад, працівник металургійного заводу з Маріуполя, переїхавши до невеликого містечка стикається з відсутністю роботи за своєю спеціальністю та необхідністю перенавчання. Тож тут людина стикається або з перекваліфікацією, або з безробіттям.”
Зарплата у «конверті»
Такі явища, як зарплата у «конвертах» і робота без оформлення трудових відносин, позбавляють майбутнього тих, хто отримує неофіційну заробітну плату і чиї трудові книжки залишаються неоформленими.
«Конвертована» виплата зарплати ( до мінімальної офіційної доплачується «тіньова» у «конверті») стала досить поширеним явищем, або ж подається під виглядом виконаних робіт чи наданих послуг «перекачуються» кошти на рахунки приватних підприємців, які працюють на спрощеній системі обліку та звітності.
Багато українців, поставлених у жорсткі рамки безробіття, іноді погоджуються на умови роботодавця, а в результаті опиняються в ролі безправних виконавців його волі. Тобто за таких умов громадяни отримують зарплатню в розмірах значно менших за мінімальну заробітну плату, встановлену законом, позбавлені законних прав на щорічну відпустку, на виплату лікарняних, а жінки – ще і допомогу по вагітності і пологах; допомогу по безробіттю, розмір якої залежить від Вашого офіційного середньомісячного заробітку та інші соціальні виплати.
Отримуючи зарплату в «конверті», працівник теж здійснює серйозне правопорушення – фактично, він допомагає роботодавцю порушувати законодавство, та позбавляє себе гідної пенсії в майбутньому, оскільки низька заробітна плата дає низький коефіцієнт заробітку, який враховується при обчисленні пенсії.
Виплата зарплати “в конвертах” часто є вимушеним рішенням через високі податки. Якщо людина, до прикладу, отримує зарплату в розмірі 20 000 грн, то податки розраховуються так:
1. Податок на доходи фізичних осіб (18%): 20 000 х 0,18 = 3 600 грн
2. Військовий збір (1,5%): 20 000 х 0,015 = 300 грн
3. Єдиний соціальний внесок (22%) (сплачує роботодавець): 20 000 х 0,22 = 4 400 грн
Таким чином працівник фактично отримує на руки: 16 100 грн
А роботодавцю зарплата замість 20 000 грн обходиться у 24 400 грн .
Загальне навантаження становить 41,5% від початкової суми і зазвичай роботодавці, які платять заробітню плату “в конвертах” намагаються обійти систему податків аби не витрачати лишні суми.
Зарплата в «конверті» знову ж таки позбавляє працівника заробленої пенсії, адже ця сума приховується від оподаткування і на неї роботодавець не нараховує внески до Пенсійного фонду. В результаті, погодившись на одержання зарплати в «конвертах», більшість людей не задумується, що свідомо обкрадають самі себе.
На перший погляд здається, що ж тут поганого: вигідно як для роботодавця, так і для працівника, адже перший – не платить податки, а другий – одержує гідну суму заробітку. Однак, насправді ця вигода зовсім примарна. Працівник, що одержує зарплату неофіційно, цілком беззахисний перед роботодавцем. Маючи дуже сумнівний виграш сьогодні, можна одержати однозначний програш у майбутньому.
Оскільки, звернувшись за захистом своїх прав до будь-якої інстанції, працівник не буде мати жодних доказів підтвердження розміру заробітної плати, яку він фактично одержував. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично, роботодавець сплачує стільки, скільки вважає за потрібне і доти, поки вважає за потрібне. Працівник не має жодних доказів на підтвердження дійсного розміру своєї заробітної плати та трудового стажу.
Робота на “офісах”
Останнім часом в Україні стала розповсюдженою робота на так званих “офісах”, пропозиції з працевлаштування в “офіси” можна знайти на рекрутингових платформах, зупинках громадського транспорту, у ліфтах. Шахрайські колцентри почали працювати відкрито, виманюючи гроші у людей і здебільшого в росіян. Здавалось би що в цьому поганого, але існує декілька негативних аспектів:
- По-перше, окрім росіян працівники таких офісів часто обшукують і українців або ж громадян країн ЄС.
- По-друге, даний вид заробітку, на відміну від інших бізнесів в Україні не вносить податків в державний бюджет.
- По-третє, в росіян є поширена тенденція копіювати будь-що українське, це саме стосується і “офісів”, росіяни почали проводити подібні операції відносно українців.
В таку сферу здебільшого йде працювати молодь віком від 16 до 26 років. Адже їм здається, що це легкі гроші, які на відміну від інших сфер заробітку можна отримати без наявності досвіду, освіти чи кваліфікації.
У шахрайських офісах окрім культу великих коштів є і моральний тиск на працівників з боку керівництва. Адже якщо працівник довго не заробляє, його викликають у кабінет до керівництва, де в грубій формі пояснюють, чому варто почати працювати краще. Використовують психологічний тиск та цькування за те, що людина носить дешеві речі, живе з батьками або має борги.
Хоча шахрайські колцентри працюють давно, їх діяльності державні органи не заважають. Наприкінці 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт щодо встановлення відповідальності за електронно-комунікаційне шахрайство. У травні 2024 року його ухвалили в першому читанні.
Документ пропонує увʼязнювати засновників “офісів” на 7-12 років, а тих, хто залучає туди людей, – на три-пʼять років з конфіскацією майна.
У суспільстві тема “офісів” теж не отримала засудження. Ба більше, багато людей виправдовують шахрайські колцентри, бо вони виманюють гроші в росіян, завдаючи шкоди агресору. Цей мотив є лейтмотивом і самих “офісів”.
PR-менеджерка Work.ua Вікторія Білякова висловила свою думку стосовно “офісів”:
“На жаль, під час війни шахрайські кол-центри та інші форми незаконної діяльності набули ще більшого поширення, зокрема й у контексті ринку праці. Нечисті на руку організації обманюють людей, пропонуючи “легкий заробіток”, який насправді має кримінальну складову. Особливо вразливою групою є підлітки.
За даними аналітики Work.ua, кількість неповнолітніх шукачів роботи постійно зростає. І це зрозуміло, бо молодь зазвичай прагне стати фінансово незалежною, хоче працювати. Але паралельно з надійними платформами для пошуку роботи підлітки використовують соцмережі, які стають основним майданчиком для шахраїв.
Шахрайські колцентри, які займаються незаконним вербуванням та експлуатацією людей, зокрема молоді, не тільки шкодять конкретним особам, але й негативно впливають на імідж ринку праці в Україні загалом.
Розв’язання цієї проблеми потребує активних дій та залученням кожного з нас. А також підвищення навичок з фінансової грамотності та критичного аналізу серед населення.”
Вікторія Білякова вважає, що основними тенденціями, які визначили стан Ринку праці у 24-му році і впливатимуть на подальший розвиток ринку є цінність людського капіталу, гнучкість і адаптивність і соціальна відповідальність:
“Люди залишаються головним активом ринку праці. Компанії змінюють підходи до найму, інвестують у навчання та перекваліфікацію персоналу, відкриваються до кандидатів без досвіду та розширюють критерії відбору.У 2024 році роботодавці дедалі частіше звертали увагу на підтримку співробітників, благодійні ініціативи та проєкти, яку позитивно впливали на їхній імідж, а далі й на залученість кандидатів.
Тож підсумовуючи, перспективи на 2025 рік можуть виглядати обнадійливо, якщо подальша загальна стабілізація відбудеться завдяки інвестиціям у бізнес та інфраструктуру, підтримці держави та міжнародних партнерів, які сприяють економічному відновленню. А також завдяки продовженню тренду цифровізації й автоматизації процесів, що дозволить ефективніше використовувати наявні ресурси.”
Ринки праці залишаються відображенням економічної та соціальної ситуації в країні. Безробіття, заробітна плата в “конвертах”, розвиток нових підходів до організації праці – виклики, які потребують як державного регулювання, так і усвідомлених рішень роботодавців і працівників. Скасування тіньової системи та перехід до прозорих трудових відносин не лише покращить добробут людей, а й закладе міцну основу економічного розвитку.
Війна змусила тисячі підприємств призупинити роботу або закритися, що призвело до зростання безробіття. У той час як деякі галузі, такі як виробництво та будівництво, потрапили в кризу, інші, такі як ІТ та логістика, змогли адаптуватися до нової ситуації. Тіньова економіка, яка вже була викликом для України, під час війни набула нових масштабів.
Незважаючи на всі виклики, ринок праці залишається сильним. Підприємства поступово адаптуються, створюються нові робочі місця в галузях, пов’язаних із відновленням країни. Уряд має посилити соціальний захист, заохочувати бізнес інвестувати у відновлення економіки та забезпечити прозорі умови для підприємців.
Ринок праці України зазнає змін, і лише спільними зусиллями держави, підприємств і людей можна закласти основи для його відновлення та розвитку. Від цього залежить не лише майбутнє нашої економіки, а й успішне подолання наслідків війни та забезпечення гідного життя всіх українців.