Новий скандал навколо закупівель Міністерства оборони України — цього разу йдеться про постачання одягу для ЗСУ. У центрі уваги опинилася одна з трьох ключових компаній, що забезпечують армію текстильною продукцією — «ТК-Груп», якою керує Олександр Соколовський. Його ім’я дедалі частіше фігурує в журналістських розслідуваннях щодо сумнівних тендерів та можливих зловживань. У ЗМІ почали з’являтися нові деталі, які ставлять під сумнів не лише якість продукції, що постачається «ТК-Груп», а й саму діяльність компанії. Зокрема — її бізнес-операції в невизнаному Придністров’ї та факти оплати рахунків через московський «Сбербанк».
Майже повна монополія на мільярдних контрактах
Після гучного арешту львівських бізнесменів Гринкевичів у січні 2024 року основні оборонні замовлення на постачання текстилю почали стабільно отримувати три компанії — ТОВ «МІК», ТОВ «ОЛТЕКС» та група «ТК-Груп». Лише за минулий рік ці структури стали фактично єдиними постачальниками військової форми, білизни та інших текстильних товарів для ЗСУ, контролюючи весь обсяг тендерів у цій категорії.
Однак, як зазначають джерела, обсяги контрактів значно перевищують виробничі можливості самих компаній. Щоб встигнути з виконанням замовлень, частину товарів вони купують за кордоном — зокрема, в Китаї. Найбільшим імпортером серед них є саме компанія Соколовського. І тут починають з’являтися деталі, які ставлять під сумнів прозорість цих поставок.
Доступ до інсайдів і зв’язки з Придністров’ям
Інформатори серед співробітників ДП «Державний оператор тилу» повідомляють, що Соколовський мав доступ до конфіденційної інформації щодо обсягів і умов тендерів ще до їх офіційного оголошення. Обіймаючи посаду Члена президії ради Федерації роботодавців України, Соколовський використовував підконтрольний йому адміністративний ресурс, адже лише впродовж 2024 року він отримував дані про найбільші тендери, їх вартість, технічні умови та іншу інформацію, що дозволила йому структурувати поставки таким чином, аби вигравати торги на вигідних для себе умовах. За оцінками джерел, йдеться про постачання продукції сумнівної якості за завищеними цінами на загальну суму понад 1,2 мільярда гривень.
Крім того, з’ясувалося, що серед партнерів «ТК-Груп» є компанія з так званої «Придністровської Молдавської Республіки» — ООО «Рыбницкая фабрика нетканых материалов». Саме це підприємство виявилося фігурантом кількох фінансових операцій із компаніями, пов’язаними з Соколовським. Більше того — воно обслуговується через російський «Сбербанк» та має рахунки в Москві. Нижче прикріплена копія платіжного доручення за грудень 2022 року, яке підтверджує, що навіть після початку повномасштабної війни компанії продовжували фінансові розрахунки з юрособами, пов’язаними з країною-агресором.
За інформацією з податкової, лише у 2022–2023 роках ТОВ «ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ», придбало у сумнівного ТОВ «ТЕХПЛЮС ЕКСПО» текстильну продукцію на понад 89 млн грн. Це підприємство вже внесене у перелік ризикових через торгівлю товарами з непрозорим походженням. Що ще більш показове — за офіційними документами, 70% згаданої придністровської фабрики належить громадянці РФ, яка мешкає в Москві. А ще 30% частки, за даними джерел, може контролювати саме Олександр Соколовський. Це означає не лише комерційні зв’язки з підприємством на території псевдореспубліки, а й потенційне фінансування економіки РФ.
Враховуючи масштаби отриманих контрактів, прямі зв’язки з фірмами у Придністров’ї та можливість фінансування компаній, що працюють на Росію, виникає закономірне питання: чи є діяльність Соколовського просто «великим бізнесом», чи йдеться про гру проти інтересів України в умовах війни?
Скандал лише набирає обертів, проте Олександр Соколовський, продовжує виконувати найбільші замовлення із постачання одягу для Збройних сил України та вимивати з держави сотні мільйонів гривень через сірі напівлегальні схеми. Що це, якщо не державна зрада?