Євген Таллер — український продюсер, інфлюенсер-маркетолог, ресторатор та телеведучий 22 січня презентував у Києві свою кінострічку «Ну, Мам». Вона зібрала в собі один з найпотужніших кастів українського кіномистецтва різного покоління. Фільм «Ну мам» складається з шести новел, об’єднаних простою, але надзвичайно місткою темою — стосунками матерів і дітей.
Жінки у фільмі різного віку, зовнішності та соціального статусу, але всіх їх об’єднує одне — діти. У когось вони ще малі й непослухняні, у когось — дорослі та відповідальні. У кожній історії простежується конфлікт поколінь: «просунуті» діти не завжди розуміють «консервативних» батьків, а батьки — сучасні погляди нащадків.
Творці фільму активно працювали з реальними людьми та життєвими ситуаціями, щоб сценарій був максимально близьким до повсякденності українських сімей. Багато сцен народжувалися з особистих історій, розмов із матерями та дітьми, що додало стрічці правдивості та емоційної глибини. В результаті глядачі переживають повний спектр почуттів: одночасно сміються і плачуть, співпереживаючи героям на екрані. Режисером стрічки виступив Олег Борщевський — член Української та Європейської кіноакадемій. Глядачам він добре відомий за фільмами «Потяг у 31 грудня» та «DZIDZIO Контрабас», а також комедійним серіалом «Скажені сусіди», у яких поєднує легкий гумор із впізнаваними життєвими ситуаціями. Борщевський розповів, що мав на увазі при створенні картини:
Фільм «Ну мам» — це багатошарова історія, зібрана з кількох переплетених новел про материнство. Про досвід, у якого не існує єдиного правильного формату. Для нас цей фільм — зізнання в любові нашим мамам і водночас присвята всім жінкам, які проходять цей шлях.
А також додав, що історії, які ми бачимо у фільмі, народжені з їхніх спостережень: щось дуже особисте, щось — почуте від друзів. Персонажі Діми Павка та Олесі Жураковської мають реальні прототипи — продюсера Женю Таллера та його маму. А імена інших героїнь — це імена мам і дружин людей, які працювали над проєктом.
Кожна новела говорить про свій аспект: десь це гіперконтроль, десь — страх не впоратися з роллю, десь — вигорання, самопожертва, конфлікт або прийняття. Але всі ці історії поєднує одна проста думка: мама — це не функція і не роль. Це жива людина — вразлива, сильна, іноді суперечлива. Після фінальних титрів виникає просте й дуже людяне бажання — подзвонити мамі або обійняти її без слів.
Одна з новел знайомить із жінкою, яка стоїть за крок до усиновлення. Формально вона ще не мама, але внутрішньо вже проживає всі материнські тривоги. Сумніви, страх відповідальності та тиск обставин змушують її вагатися, хоча серце давно зробило вибір.
В іншій історії — жінка, яка десятиліттями жила турботами чоловіка й сина. На ювілей вона отримує набір каструль — символ звичного побуту, в якому її бажання давно залишалися непоміченими. Та цього разу мовчання змінюється розмовою. Вперше її чують — і саме з цього починається її внутрішнє звільнення.
Особливої глибини стрічці додає новела про немолоду професорку та її дорослого сина. Вона усвідомлює крихкість часу й передає синові, можливо, один з останніх уроків: як зберігати гідність, радість і вдячність навіть тоді, коли життя не залишає простору для жалю. Акторський тандем Ади Роговцевої та Ахтема Сеітаблаєва звучить тут надзвичайно щиро й сильно.
Не обходять автори й тему материнства у період підліткового бунту. Постійне «ну мам» стає універсальною відповіддю на все, а будь-яка розмова — приводом для спротиву. Та несподівані обставини змушують матір і доньку опинитися по один бік, і саме там починається шлях до порозуміння.
Завершують цю мозаїку ще дві історії, пов’язані між собою. Мати з болісним досвідом минулого намагається навчити доньку терпінню, переконуючи, що зрада не привід руйнувати сім’ю. Донька ж, яка ось-ось сама стане мамою, не погоджується жити за старими сценаріями. Її позиція — чесність перед собою й майбутньою дитиною, навіть якщо це складніше.
Назва фільму звучить майже побутово, навіть трохи легковажно, але саме в цій простоті закладений ключ до його прочитання. «Ну, мам» — це фраза, за якою можуть ховатися втома, образа, любов, безсилля або бажання дистанціюватися. І водночас — це фраза, з якої часто починається складна розмова, яку давно відкладали.
Таллер розповідає, що спочатку прийшла саме назва, а вже потім вся ідея фільму.
У цих двох словах — десятки інтонацій і цілий спектр емоцій, які легко впізнати з власного досвіду. Це фраза, яка об’єднує нас усіх.
На прем’єрному показі більшість головних акторів були присутні особисто, що додало події особливої ваги. У фільмі знялися Наталія Сумська, Катерина Кузнєцова, Ада Роговцева, Ганна Кузіна, Олена Кравець та Олеся Жураківська — акторки різного віку та стилю, які майстерно передають внутрішній світ своїх персонажів.
В інтерв’ю для «РБК Україна» Олена Кравець зізналася у потаємному, що для неї означає ця стрічка:
Я розумію, що це дуже сентиментальна картина, враховуючи, що моя мама пішла минулого року якраз після зйомок. Я знялася, і мама пішла з життя. Тож я думаю, що це буде для мене водночас і щемко, і радісно, і сумно. Це фільм про найголовніших людей у нашому житті.
А Дмитро Павко про свої враження від фільму, додав:
Тут зібрано декілька історій про стосунки дітей з мамами. Я вважаю, що це універсальна мова. Поки в нас є живі батьки, ми можемо їм подзвонити, написати, дуже важливо бути поруч. Бо немає ближчих людей, які справді хочуть, щоб ми були щасливі.
Актори стрічки, зокрема Катерина Кузнєцова зізнаються, що майже не вагалися взяти участь у кінострічці, отримавши пропозицію від продюсера:
Насправді тема мам — це вічна тема. І мені здається, що у нас практично немає фільмів виключно про мам. Я дуже пишаюся тим, що Женя все це вигадав. Бо я не знаю, кого ця тема може залишити байдужим. Коли мені зробили пропозицію, мені було неймовірно приємно доторкнутися до цієї теми. І моя новела теж про маму. Тому у мене навіть не виникало сумнівів — погоджуватися чи ні, — зазначила акторка.
Це тепла, зворушлива та шалено кумедна розповідь про любов, сепарацію та незмінні сімейні цінності. Калейдоскоп історій про найважливіші взаємини в житті кожного. Про всі ті моменти, коли ти кажеш: «Мааам, ну не починай!» — а вона все одно починає. Для більшості критиків може здатися, що це історія на один раз, легко дивиться, і так само легко забувається. Але це нагадування, що в світі не існує дорожчої людини за маму. Вічна, сильна та дуже відверта тема. Його варто дивитися з дітьми та батьками, збиратися родиною та нагадувати собі про найважливіші речі: родина — це найбільший скарб, який може дістатися нам у житті.
Сам Євген, який присвятив цей фільм своїй мамі, що померла у 2021 році, на допрем’єрному показі зізнається про очікуваний результат від стрічки:
Якщо наше кіно дарує мамам час зі своїми дітьми, якщо воно спонукає сказати «люблю», обійняти, пробачити — то це, мабуть, і є найкращий можливий результат.
Стрічка доступна у всіх кінотеатрах Multiplex з 22 січня!