Серія українських атак безпілотниками по російських НПЗ стала відчутним ударом по тилу ворога. Частина стратегічних об’єктів паливної інфраструктури вже виведена з ладу, що суттєво б’є по російській економіці. Найбільше страждають незалежні АЗС: не маючи власних потужностей, вони вимушені купувати пальне на біржі, де ціни щодня зростають. Дефіцит уже змусив десятки станцій закритися, а в Кремлі розглядають варіант повної заборони експорту бензину й дизеля до кінця року. Що відомо про паливну кризу у РФ та як українські удари по російських нафтових заводах можуть вплинути на перебіг подальших перемовин — у статті.
Удари України по НПЗ у РФ
За останні два місяці українські війська успішно атакували 85 цілей на території РФ. Серед них — 52 військово-промислових об’єкта, що критично важливі для виробництва зброї, палива і боєприпасів. Удари безпілотниками регулярно виводять з ладу потужності НПЗ. Про це свідчать нещодавні атаки на Афіпський НПЗ у Краснодарському краї та «Газпром нафтохім Салават» у Башкортостані, що розташований за 1500 км від лінії фронту.
Українські удари по російських нафтових заводах суттєво обмежують війну, заявив президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні 14 вересня.
«Найбільш ефективні санкції — санкції, які діють найшвидше, — це вогонь на російських нафтових заводах, на їхніх терміналах, нафтобазах. Суттєво обмежили російську нафтову галузь, і це суттєво обмежує війну. Російська війна — це фактично функція нафти, функція газу, усіх інших російських енергоресурсів», — зазначив глава держави.
Водночас експерти наголошують: мішенню стають не просто економічні активи, а воєнно-промислові об’єкти, від яких залежить ресурсна база Кремля. За словами політтехнолога Олега Постернака, нафтові та нафтопереробні підприємства РФ фактично є воєнно-промисловими об’єктами ворога.
«Їх виведення, ураження та обмеження є частиною демілітаризації воєнного потенціалу та ресурсної бази війни, а також впливають на її логістику. Україна має важіль впливу на економічний та енергетичний стан усередині ворога, хай поки що не настільки чутливий для Кремля, як би хотілося, але показує, що Київ веде себе по відношенню Путіна з позиції батога, що немислимо було уявити якихось 10 та більше років тому назад. Що особливо важливо, перебої в постачанні пального в самій РФ та зростання цін у регіонах підвищує соціальну напругу і має певний психологічний ефект, завдаючи удару по стабільності путінського режиму», — підкреслив він.
Паливна криза в Росії: що відомо?
Україна завдає серйозного удару по російській економіці, атакуючи об’єкти нафтогазової промисловості. За оцінками Reuters, це зменшило загальну потужність переробки на 17% (до 1,1 млн барелів на добу). Як наслідок, виробництво бензину впало приблизно на 10%, а понад 350 АЗС по країні припинили роботу. За останнє десятиліття доходи від нафти та газу становили від третини до половини загальних надходжень федерального бюджету Росії, що робить цей сектор найважливішим джерелом фінансування для уряду. Криза на ринку пального в РФ поглиблюється й через рекордне зростання біржових цін: з початку року вони зросли на 40-50%.
Для протидії паливній кризі російська влада запровадила тимчасові обмеження на експорт бензину: для всіх компаній — до 30 вересня 2025 року, а для компаній, які не виробляють нафтопродукти, а займаються їх перепродажем або дистрибуцією, — до 31 жовтня 2025 року. Також розглядається можливість введення ембарго на експорт дизельного пального до 31 грудня 2025 року.
За даними Служби зовнішньої розвідки України, найбільше постраждали незалежні заправки – їхня кількість зменшилася на 4,1%, тоді як серед АЗС, що належать вертикально інтегрованим нафтовим компаніям, падіння становить лише 0,8%.
Деякі мережі ввели обмеження на продаж бензину в 10–20 л на відвідувача або тимчасово реалізовують лише дизель.
Найбільші труднощі — у Південному федеральному окрузі, де припинили торгівлю паливом понад 220 заправок, або 14,2% від їх загальної кількості у регіоні. У Ростовській області, Марій Ел та Єврейській автономній області кількість заправок зменшилася на 12-14%.
Паливна криза дійшла і до Москви, Московської та Ленінградської областей. У Москві «Лукойл» на окремих заправках заборонив продавати бензин у каністрах. Про обмеження на АЗС повідомили також представники бізнесу в Московській та Ленінградській областях.
Найгостріша ситуація спостерігається у тимчасово окупованому Криму та Севастополі, де близько половини автозаправних станцій припинили продаж бензину. Самопроголошений прем’єр-міністр півострова Сергій Аксьонов навіть заявив про «штучний дефіцит». З 29 вересня на заправках «ТЭС» у Севастополі запроваджено обмеження на продаж бензину через ажіотаж. Це нібито дозволить «накопичити пальне на всіх АЗС і поступово повернутися до звичайного режиму роботи».
Міжнародна позиція
3 вересня набула чинності нова «стеля» цін на російську нафту. Ліміт становить 47,60 долара за барель замість попередніх 60 доларів. Таке рішення було ухвалене раніше в межах 18-го пакету санкцій Європейського Союзу проти Росії.
ЄС запроваджує механізм автоматичного та динамічного коригування цінового порогу, який має залишатися приблизно на 15% нижчим від середньої ринкової вартості нафти Urals за попередній звітний період.
Ці заходи спрямовані на стабілізацію енергетичного ринку та зменшення фінансових надходжень Росії від експорту нафти. Очікується, що зміни додатково посилять тиск на економіку країни-агресора.
Тим часом пецпредставник США в Україні генерал Кіт Келлог розповів, що президент Дональд Трамп дав дозвіл на далекобійні удари України по Росії. Водночас, за його словами, інколи саме Пентагон блокував реалізацію цих операцій. На уточнююче питання журналістки Келлог відповів:
«Я думаю, що, прочитавши те, що він сказав, а також те, що сказали віцепрезидент Венс і секретар Рубіо, відповідь — так. Використовуйте можливість завдавати удари з великої відстані. Не існує таких речей, як “святі зони”».
Тема далекобійної зброї активно обговорюється і в політичному керівництві США. Так, віцепрезидент Джей Ді Венс заявив, що у Вашингтоні розглядають варіант передачі Україні ракет Tomahawk. Однак остаточне рішення залишається за президентом Дональдом Трампом.
На цьому тлі президент України Володимир Зеленський наголосив, що Київ уже має власні засоби для відповідей на російські атаки. Коментуючи повідомлення ЗМІ про запит на Tomahawk, глава держави заявив:
«Сьогодні Україна відповідає на удари Росії власною зброєю, зокрема далекобійними засобами. Якби в нас була інша зброя, ми б її застосували. Ми передали президентові США деталі про наші потреби — це закладено в угоді на 90 мільярдів доларів, але готові обговорювати окремі поставки, зокрема далекобійну зброю. Більше деталей не можу повідомити — це дуже чутливо. Дякую», — сказав президент.
Раніше президент США Дональд Трамп вчергове закликав країни Європи припинити купувати нафту у Росії. Відомо, що після зустрічі з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером американський лідер заявив, що готовий посилити санкції проти РФ, «але не тоді, коли люди, за яких я борюся, купують нафту у Росії».
«Хоча прямі закупівлі російської нафти більшістю європейських країн припинилися після повномасштабного вторгнення Москви в Україну в 2022 році, невеликі обсяги продовжують надходити до Угорщини та інших країн, що не мають виходу до моря, на сході. Європейські країни також імпортують дизельне пальне з Індії та Туреччини, де російська нафта переробляється на паливо», — пояснили в Bloomberg.
Однак експерти застерігають: удари по російських нафтозаводах мають не лише військові та економічні, а й дипломатичні наслідки. Адже енергетичний фактор залишається ключовим у міжнародних відносинах.
«Для України певний ризик є — російська нафта міцно інтегрована в світову економіку, а тому можливі конʼюнктурні коливання ціни на паливо, які можуть впливати на інфляційні процеси в країнах, залежних від нафтового імпорту. Також деякі з них можуть просити Київ обмежити удари, щоб зберегти дипломатичні канали для перемовин», — каже політтехнолог Олег Постернак.
Паливна криза в Росії лише починає набирати обертів, але вже зараз видно, як удари по інфраструктурі б’ють і по економіці, і по настроях у суспільстві. Для України це ще один доказ того, що тиск на ворога можна здійснювати не лише на фронті, але й у глибині його території.