Синьо-жовтий стяг багато років є знаком сили, стійкості та єдності українського народу у прагненні до свободи й незалежності.
Історія прапора почалася задовго до його офіційного затвердження 1992 року. Синьо-жовті кольори використовувалися ще до XIX століття у геральдиці давньоруських міст і на стягах козаків, де жовті елементи на синьому тлі символізували небесні світила, хрести та зброю. Остаточно кольори утвердилися під час європейських революцій 1848 року, відомих як “Весна народів”, коли над львівською ратушею вперше підняли синьо-жовтий прапор.
Після революції 1905–1907 років стяг став символом боротьби на Наддніпрянщині, у 1917 році — символом української державності. У квітні 1918 року синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі. Навіть у радянські часи українці піднімали прапор у Києві, Чорткові та Львові як знак боротьби за свободу.
Офіційно прапор підняли 1990 року над Тернополем і Львовом, а 24 липня він з’явився над Київською міськрадою. 4 вересня 1991 року стяг підняли над Верховною Радою, а у січні 1992 року парламент затвердив його офіційно. День Державного прапора України відзначають саме 23 серпня — у цей день 1991 року народні депутати внесли синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної Ради.
Прапор складається з двох горизонтальних смуг: верхня — синя, нижня — жовта. Символіка кольорів має кілька трактувань: синій — небо над пшеничним полем, синій та жовтий — єдність стихій води і вогню, жовтий символізує Божу благодать і духовність, а синій — земне начало і людське життя.