Ігор Янков з позивним “Янкі”, – білоруський доброволець, який воює на боці України. У 2020 році він брав активну участь у протестах проти режиму Лукашенка. Під час зіткнень із силовиками отримав поранення від світлошумової гранати. Після обшуку в квартирі його батьків вирішив залишити Білорусь і переїхав до України.
Про Ігора Янкова
У Києві Ігор зайнявся спортом – виступав у джиу-джитсу, здобув срібло на турнірі ADCC KYIV OPEN, а також активно тренувався у боксі. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Янков приєднався до добровольчого батальйону “Братство”, де очолив білоруський підрозділ. Він брав участь у боях у Київській області, зокрема в районах аеропорту Бориспіль, Лук’янівки та Рудницького.
У грудні 2022 року разом із побратимами Ігор оголосив про створення Білоруського добровольчого корпусу, мета якого – звільнення як України, так і Білорусі від російського впливу. За свою діяльність Ігор отримав вирок у Росії – довічне ув’язнення за звинуваченнями в “терористичній діяльності”. Сам Янков відкидає ці звинувачення, вважаючи їх політично вмотивованими.
Головне з інтервʼю
“У нас були вибори, відбувались мітинги. Лукашенко підлаштував вибори за голосами, і люди вийшли в місто протестувати. Ми з колективом теж були на протестах, і з часом мітинги набули іншого характеру. Це скоріше було через Тихановську, я більше ніж впевнений. Люди просто тижнями ходили по місту, збирались, і в цей час ОМОНівці ходили до людей додому і саджали їх в тюрми. Одного ранку я їхав на роботу, мені подзвонив батько і сказав, що до нас прийшли з обшуками. Вони прийшли за пропискою, а не в мою квартиру, тому мене це вберегло. І так я виїхав із Білорусі” – ділиться Янкі про протести та виїзд із країни.
Ігор обрав Україну, оскільки вона стала притулком для багатьох білорусів.
” Тут, мабуть, більше справа у справедливості. У 2020 році Україна була єдиною країною, яка дала притулок білорусам, і не видавала білорусів їхній країні порівняно з Росією. У 2020 році хтось їхав у Європу, хтось – в Україну, хтось – в Росію. І коли хтось їхав до Росії, їх видавали назад у Білорусь. Україна не видавала. Згодом зʼявились якісь знайомства, друзі, у друзів – сімʼї… І тут прийшов ворог, і звісно, по справедливості, я вирішив іти на війну”.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії Ігор приєднався до добровольчого батальйону “Братство”, очолив білоруський підрозділ і брав участь у боях у Київській області, зокрема біля Борисполя, Лук’янівки та Рудницького.
“Найважче було зрозуміти, як взяти до рук зброю і набути навичок у війні. У деяких хлопців був досвід, а я вчився за відео в інтернеті: розбирати зброю, користуватись протитанковими засобами. Підписавши контракт, я пройшов підготовку, але це вже було після звільнення Київської області”.
Рішення захищати Україну вплинуло на стосунки з рідними. “Ми обговорили наші позиції. Я сказав, що нам не по путі. Родина підтримує іншу сторону, тому я з ними не спілкуюсь”.
Ігор визнає, що війна змінила його. “Найбільша цінність – дорожити часом із близькими людьми. Для мене дім – це не стіни, а люди, які поруч”.
Щодо Білорусі, Янкі налаштований скептично: “Лукашенко – це бандит, який утримує владу всіма способами. Його відставка нічого не змінить, бо система працює роками”.
“Якби білоруси масово підтримали Україну, Лукашенко зробив би все, аби люди боялися навіть висунути носа”, – додає Ігор.
Ми також обговорили, як Ігор справляється зі стресом та психологічно реабілітується.
“З часом здоровʼя не покращується, є болячки, які я лікую між завданнями, стараюсь привести в норму. У вільний час стараюсь відпочивати мозком, якісно проводити час. Я люблю їздити в гори, кататись на мотоциклі, гуляти з собакою, це відволікає”.
Про майбутнє він говорить обережно: “Я не налаштовуюсь на слова «після війни». Є сьогоднішній і завтрашній день, і я думаю лише про них”.
Ми попросили Ігора дати пораду хлопцям, які хочуть добровільно піти на фронт.
“Добровольцям я бажаю швидше приймати рішення воювати. Тому що не буде ні в кого іншого життя без війни. Не потрібно чекати, що все закінчиться без їхньої участі”.
Янкі не розділяє ідею ухилянтства: “Уяви: ти живеш звичайне життя, у тебе зʼявляються друзі, близькі, у цих же друзів є сімʼї, і хтось нападає на цю країну. В сенсі “взяти і поїхати”? Дивитись, як загинув якийсь твій знайомий і пити лате на безлактозному?”
Підняли також тему легалізації білорусів. Ігор сказав, що це наразі є доволі проблематичним питанням.
“Їхня легалізація – військовий квиток. Отримання громадянства для білорусів наразі не працює. Вони можуть тут знаходитись на правах військових. Єдиний мінус у тому, що білоруські паспорти мають строк існування, і коли він підходить до кінця, то багато білорусів розривають контракт із Україною і їдуть в Польщу. Найбільша, на мою думку, проблема України зараз – це легалізація іноземців. З фінансової точки зору Україна витрачає на військового великі гроші і втрачає спеціалістів. Протягом трьох років ми піднімаємо це питання, але воно ніяк не рухається.”