7 місяців тому Збройні Сили України перетнули російсько-український кордон почавши Курську операцію, яка стала першим випадком у світовій історії, коли країна, яка не має ядерного озброєння здійснила наступ на ядерну державу. «Один із фундаментів будь-якої успішної операції — її раптовість. Досягнути цього вкрай важко, але завдяки правильній дезінформації — реально», — офіцер Сухопутних військ ЗСУ.
Станом на зараз ситуація на курському напрямку складна. Російська армія просунулися в районі Курської області. Росіяни вже захопили Суджу. Головнокомандувач ЗСУ Сирський заявив, що дав наказ військам відійти з деяких невизначених позицій на Курському «виступі». «Все впирається в логістику», — зв’язківець про ситуацію на Курському напрямку.
В цій статті ми детально розглянемо ситуацію на Курщині: проаналізуємо історичний аспект земель, підготовку, початок і тривалість Курської операції, оцінимо реакцію світової спільноти і розповімо про поточний стан на фронті.
Історичний аспект
Курщина — північно-західна частина найбільшого історико-географічного регіону України, Слобожанщини. Південна частина Курщини належить до етнічних українських земель, колонізованих українцями.
У X столітті Курськ вперше згадується в літописах як укріплене місто Київської Русі. Він відігравав важливу роль як оборонний і торговий центр на шляху між Києвом та північно-східними князівствами. Курськ був столицею однойменного князівства, а його територію населяли сіверяни — слов’янське плем’я, чий ареал розселення простягався від Чернігівщини до Курщини. Наприкінці X — початку XI століття Курщина увійшла до складу Київської Русі.
У XVII столітті, під час активної колонізації Слобожанщини, українці переселялися до Курщини, рятуючись від польсько-шляхетського гніту. Курськ та прилеглі території входили до складу Бєлгородського полку, який мав тісні зв’язки з українським козацтвом. Одним із важливих козацьких поселень стало місто Суджа — столиця Сумського слобідського козацького полку, засноване у другій половині XVII століття. Українські козаки, яких у російських джерелах називали «черкасами», переселялися на малозаселені землі.
До XVIII століття Курщина була густо заселена українцями, що підтверджується переписами населення та етнографічними дослідженнями. Українське коріння регіону відображене у місцевих топонімах, фольклорі та мовних особливостях. Після розпаду Російської імперії українці, що мешкали в Курській та Білгородській областях, активно підтримували ідею створення Української Народної Республіки. Ці землі історично входили до Слобожанщини, а значна частина населення мала українське коріння. Варто зазначити, що місто Суджа та Білгород на короткі періоди навіть ставали столицями радянської України, що ще більше підкреслює українську спадщину цих територій.
У давнину Курщина, як частина Київської Русі, перебувала під впливом Чернігівського князівства, яке підтримувало тісні зв’язки з українськими землями. Незважаючи на адміністративний поділ, багато українців мають родинні корені в цьому регіоні. Історично Курщина була етнічною українською територією, що поступово асимілювалася в межах Російської імперії та СРСР.
Проте у XX столітті радянська влада активно проводила русифікацію Курщини. Під час Голодомору 1932–1933 років регіон, як і сусідні Бєлгородщина та Воронежчина, постраждав від штучного голоду, спрямованого на знищення української національної ідентичності.
За часів радянської окупації Курська та Білгородська області були включені до складу РСФРР і залишилися у складі Російської Федерації після розпаду СРСР. Хоча українська влада не висувала територіальних претензій, російська агресія у 2014 році та повномасштабне вторгнення у 2022 році змусили переоцінити історичні кордони та майбутнє українських етнічних земель.
Курська операція
Бої в Курській області Росії розпочалися зранку 6 серпня 2024 року, коли Збройні сили України перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа. Українські війська почали просування вглиб території Росії та за кілька днів контролювали кілька сотень квадратних кілометрів — цю наступальну операцію вважають найбільшим проривом ЗСУ на фронті протягом минулого року.
Близько 8 ранку до трьохсот українських військових при підтримці 11 танків та понад 20 ББМ атакували позиції підрозділів прикриття держкордону РФ. Це сталося в районі населених пунктів Миколаєво-Дар’їно та Олешня Курської області, які примикають до російсько-українського кордону. На територію Росії українські захисники зайшли з прикордонних громад Сумщини.
Головнокомандувач ЗСУ Сирський пояснював основну мету операції так:
«Операція зменшила загрозу ворожого наступу. Ми не дозволили їм діяти. Ми перенесли бойові дії на територію ворога, щоб він міг відчути те, що відчуваємо ми щодня».
Окрім цього Сирський називав і інші ключові цілі операції:
- не дати Росії використати Курськ як плацдарм для нового наступу;
- відволікти російські сили від інших напрямків;
- створити безпечну зону і запобігти транскордонним обстрілам цивільних об’єктів;
- взяти військовополонених і підняти моральний дух українських військ і нації.
Головком також зазначав, що саме операція на Курщині допомогла упередити та зірвати наземний наступ росіян на Сумську область, біля якої РФ вже концентрувала війська, те ж саме говорив і Президент України, який 12 серпня вперше підтвердив проведення операції Сил оборони в Курській області РФ.
27 серпня під час пресконференції за результатами дискусії в межах форуму Україна 2024. Незалежність, Зеленський заявив, що Україна не окуповує Курську область Росії, а операція ЗСУ в регіоні лиш перешкоджає росіянам створити буферну зону на українській території.
«Є захист, ми не даємо можливості робити буферні зони на нашій території. Ми відповідаємо всіма захисними можливостями та кроками на території РФ, щоб не допустити окупації нашої землі. Це не те, що ми щось перші почали — вони вже окупували 27% нашої землі. Ми робимо так, щоб вони не окупували більше. Нам не потрібні чужі землі і чужі громадяни» — заявив Зеленський.
Станом на теж саме 27 серпня ЗСУ контролювали 100 населених пунктів у Курській області, а це 1294 кв. км.
У вересні Зеленський заявив, що операція йде за планом та виконує свої завдання. На той момент Захисники України захопили в полон понад 600 російських військових. Президент також зазначав, що Курської операції призвела нестача далекобійних ракет і снарядів, що змусило Україну думати про альтернативу оборони, щоб не допустити створення Росією буферної зони вздовж кордону.
«Що стосується далекобійності. Саме ця нестача далекобійності змусила нас думати. Думати кожну секунду: яка в нас є альтернатива? І це призвело до операції на Курщині. І, до речі, успішної операції», — пояснив Президент в інтервʼю для NBC News.
Курська операція «принесла кілька речей». Зокрема, вона зупинила окупацію Харківської області.
«Ми мали інформацію про створення буферних зон у Харківській області, а потім на півночі. Не знали конкретики, але розуміли, що Сумщина, Чернігівщина може бути в планах. Те, що ми отримували і від нашої розвідки, і від, до речі, розвідок партнерів», — пояснив Зеленський.
За словами президента, Курська операція допомогла запобігти окупації Сумської та Чернігівської областей.
Зеленський підкреслив, що Україна не приєднує жодні території і не вносить змін до свого законодавства чи Конституції. Він також вважає, що ставлення українських військових до російських цивільних є кращим, ніж ставлення російських окупаційних сил до українських громадян, тому що «наші люди просто кращі».
«Вони не ставляться до цивільних ворожої країни як звірі, просто як люди. Ви думаєте, що головком чи я дзвонив і казав: «Візьми відро і неси бабці, дай води»? Наші військові просто нормальні люди. Безумовно, бувають різні ситуації… Нам важливо не бути такими, як ті, хто приніс до нас війну — з мародерством, зґвалтуванням тощо. Дуже пишаюся нашими воїнами, що в нас і близько такого немає», — сказав Зеленський.
У січні 2025 року Сирський зазначав, що понад 60 тис. військових у тому числі 12 тисяч із Північної Кореї (про долю КНДР у війні Росії з Україною читайте в нашому матеріалі) була змушена перекинути Росія в Курську область за час проведення українського наступу, 38 тисяч військових та понад тисячу одиниць техніки. Загальні втрати іноземного контингенту становлять близько 4 тисяч осіб. З трьох умовних бригад КНДР фактично одна знищена, дві втратили боєздатність.
Станом на січень більше ніж 800 російських військовослужбовців вдалося взяти в полон у Курській область на користь «обмінного фонду», який дозволяє повертати з полону українських військових та цивільних. У лютому у Генеральному штабі Збройних сил України, повідомили, що за пів року Курської операції Сили оборони України взяли у полон понад 900 російських військових.
Лише 3−4 українських офіцери, за словами Сирського, були обізнані із плануванням Курської операції на момент її початку в серпні 2024 року. Підготовка проходила максимально секретно. Офіцерів нижче повідомили щодо деталей їхніх завдань за три дні до наступу, рядових військовослужбовців — за день. Про підготовку не повідомляли навіть найближчим союзникам, у тому числі США, тому вони були шоковані наступом.
З початку Курської операції, із 6 серпня 2024 року, загальні втрати російських військ становлять понад 54,9 тисяч осіб. З них: безповоротні — більш як 22,2 тисяч, санітарні — 31,8 тисяч, полонені — 942 особи. Станом на зараз Росія втратила під час боїв на Курщині понад 48 тисяч військових, зокрема, близько 20 тисяч – убитими.
Станом на 12 березня 2025 року Сили оборони уразили або знищили близько 2,1 тис. одиниць військової техніки та озброєнь росіян. Зокрема, 90 танків, 654 бойові бронемашини, п’ять РСЗВ, два засоби ППО, один літак, два гелікоптери, понад 1100 авто, 28 одиниць спецтехніки. Крім того, майже півтори тисячі дронів.
Генштаб ЗСУ не оприлюднює точних даних про втрати, посилаючись на військову таємницю, проте Головнокомандувач ЗСУ заявив, що втрати України під час операції на Курщині були вдвічі меншими, ніж у російських військ.
Росія заздалегідь готувалась до такого розвитку подій, тому ще до початку української наступальної операції почала готувати свою територію, будувати потужну оборонну лінію, а саме мінні поля різної конфігурації. На основних напрямках, які були доступні до руху техніки і наступу наших військ були підготовленні оборонні споруди. Хоча Росія і готувалась до наступу, вона не вірила в його можливість, адже Курська операція — це перший випадок в світовій історії, коли країна, яка навіть географічно в десятки разів менша за територіями, не маючи ядерної зброї здійснила наступ на ядерну державу. Противник був дезорієнтований, були розпорошені резерви, втрата управління, тому операція почалась великим успіхом.
Основним завданням нашого війська було просунутись якомога глибше на територіях Курщини, але сенс не в кількості територій, а закріплені на них, адже якщо просунутись далі без певного забезпечення, противник може перекрити шляхи постачання і зробити оточення. Перевага росіян була в кількісних показниках, в особовому складі, в озброєній техніці, проте наші війська компенсували це ефективністю, точністю та аналізом обʼктів яких потрібно уразити. Обʼєкти обиралися виключно ті де перебував ворог, адже основне правило ЗСУ — воювати не з цивільним населенням, а з збройними силами противника, що є дотриманням норм гуманітарних прав, які не можна порушувати. Це і відрізняє нашу армію від армії противника.
Основний подив нашої армії був у тому, що на території Курщини велика кількість населення розмовляє українською мовою, що вкотре підкреслює історичний аспект. До того ж навіть певний % населення має українські паспорти. Окремим аспектом наші війська підкреслювали настрої серед мирного населення, вони не готові боротися за свою свободу, за свої права, вони погоджуються жити під устроями будь-якої країни, яка до них прийде.
Реакція міжнародної спільноти
Вище вже зазначалось, що операція проводилась максимально секретно, тому навіть найближчі союзники не були повідомленні про неї, що викликало великий резонанс у світі, хтось підтримав наступальні дії України, хтось навпаки засудив.
Генсек НАТО Столтенберг зазначив:
«Україна повинна мати право завдавати удари по Росії, оскільки право на самозахист це передбачає».
«Україна має право на самооборону, і зрозуміло, що вони можуть провести свою операцію в Курській області», — сказав Прем’єр-міністр Фінляндії Петтері Орпо.
У свою чергу прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал також позитивно оцінив дії ЗСУ.
«Ми повністю підтримуємо Україну в її різних операціях, і особисто я бажаю їм удачі», — підкреслив він.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав:
«Дії України є оборонними. Те, що роблять російські війська і російська авіація з територією України, носить ознаки геноциду і нелюдських злочинів. І Україна має повне право вести війну так, щоб якомога ефективніше паралізувати Росію в її агресивних намірах».
Віце-президент Європейської комісії, представник Європейського Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель:
«Я підтвердив повну підтримку Євросоюзом боротьби народу України. Путіну не вдалося зламати український опір проти його необґрунтованого вторгнення і тепер він змушений відходити вглиб російської території».
Колишній Президент США Джо Байден:
«Це створює справжню дилему для Путіна», — сказав він, коментуючи вторгнення України на територію Росії.
Головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі:
«Росія досі збирає докупи реакцію на вторгнення України. Поки що це була тільки доволі повільна і розсіяна реакція. Частково це тому, що Росія не встановлює, хто має повноваження. Міністерство оборони відповідальне за воєнні дії всередині України, але ж не всередині Росії, правильно? Тобто це мало б бути Міністерство внутрішніх справ».
Президент Фінляндії Александр Стубб вважає, що Україна має повне право на захист, просуваючись у Курську область, оскільки Росія регулярно завдає ударів по мирних українських містах і окупувала українські території.
«З 2014 року російська агресія проти України зруйнувала життя мільйонів невинних людей. Якщо ми хочемо справедливого миру, а не його ілюзії, рішенням є ситуація, коли всі армії повернуться до міжнародно визнаних кордонів».
Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський прокоментував дії Збройних сил України на території Курської області Російської Федерації так:
«З 2014 року російська агресія проти України зруйнувала життя мільйонів невинних людей. Якщо ми хочемо справедливого миру, а не його ілюзії, рішенням є ситуація, коли всі армії повернуться до міжнародно визнаних кордонів», — зазначив міністр.
Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас на зустрічі з президентом України сказав: «Ми зараз бачимо, як росіяни передислокують свої війська в Курськ. Я кажу литовському народу: ви подивіться, як українці за вас борються, тому що через їхню боротьбу Росії потрібно відводити війська з Калінінграда. Ми навіть називаємо це “демілітаризацією” Калінінграда, яка відбувається завдяки хоробрості ваших військових, завдяки вашим рішенням», — наголосив міністр.
Якщо главі Кремля Володимиру Путіну не подобається, що українці захищаються, то він може просто забратися з України. Так на події в Курській області відреагував координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі.
«Я не буду говорити про українські військові операції, нехай українці самі розкажуть, що вони роблять. Ми в тісному контакті з ними, і ми продовжимо ці розмови», — сказав він.
Він наголосив, що Вашингтон зосередиться над «забезпеченням їх (ЗСУ, – ред.) усім необхідним для самозахисту».
«І я хотів би також додати, що нічого не змінилося в нашій політиці щодо дозволу чи заохочення ударів або атак на території Росії… з використанням зброї, наданої раніше Сполученими Штатами, а саме – щодо спрямування її проти неминучих загроз по той бік кордону», — зазначив він.
Тим часом речник Єврокомісії із зовнішньополітичних питань Петер Стано заявив, що згідно з міжнародним правом, Україна має законне право захищатися, в тому числі завдаючи ударів по агресору на його території.
«ЄС продовжує повністю підтримувати законне право України на захист від російської агресії та її зусилля з відновлення суверенітету і територіальної цілісності», — сказав він.
Історичним назвав прорив українськими військами кордону в Курській області сенатор США від Демократичної партії Річард Блументаль. На брифінгу в Києві він заявив, що Україна перенесла війну на територію Росії. За його словами, сенатори хочуть передати адміністрації президента США Джо Байдена повідомлення, що слід надати Україні більшої гнучкості у використанні наданої зброї, щоб завдавати ударів далі наявних ліній.
«Це масштабний прорив. Хороші новини, великі новини, що обіцяють ще більше потенційних проривів. Тепер росіяни будуть відступати. Вони відтягнуть війська з інших напрямків. Вони будуть використовувати ресурси на цьому вже встановленому фронті [в Курській області]. Велика новина полягає в тому, що Україна зараз у Росії. Вона приносить боротьбу в Росію», — зазначив сенатор
Водночас Кім Чен Ин, лідер КНДР і соратник Путіна, заявив, що Росія нібито переможе в так званій «священній війні», яку вона веде проти України. А ось Китай залишається спостерігачем. У Пекіні повідомили, що уважно стежать за ситуацією в Курській області та закликають сторони до деескалації.
Поточна ситуація
Станом на зараз ситуація на курському напрямку складна. Російська армія просунулися в районі Курської області. Росіяни вже захопили Суджу. Головнокомандувач ЗСУ Сирський заявив, що дав наказ військам відійти з деяких невизначених позицій на Курському «виступі» та перейти на більш вигідні оборонні позиції в регіоні заради збереження особового складу. Припускається, що відхід ЗСУ із Суджі Курської області може бути однією з вимог партнерів зі США для подальших переговорів із Кремлем. Наші Збройні Сили продовжують утримувати контроль над необхідними ділянками на стримувати російську армію.
Нам вдалося поспілкуватися з військовими, які розповіли нам про причини наступу, про поточний перебіг подій та складнощі з якими вони зіткнулися.
«Нахабний» — зв’язківець 4-го загону Сил Спеціальних Операцій «Рейнджер»:
«Я приїхав на локацію якраз тоді коли росіяни почали скажемо так продавлювати лінію фронту. Була Козача Локня, де була жіноча колонія і росіяни її зайняли, ми забрали звідти людей, на протязі п’яти днів ми евакуйовували людей — особовий склад, знімали повністю все майно.
На поточний стан я можу сказати, що ворог дуже просунувся. На це є ряд підстав. В основному те що можна побачити на DeepState це і є поточна зрозуміла ситуація, можливо, з затримкою в 1-2 дні. В основному зараз складна ситуація, питання в тому, що під контролем повністю вся логістика.
Вся логістика під вогневим контролем ворога, причина цьому є FPV-дрони на оптоволокні, на яких немає на даний час в Збройних Силах протидій. Наскільки я знаю, це зараз досліджує Мадяр, конкретно не знаю, але якусь протидію він вже має. РЕБи ті що в нас вже є, вони проти оптоволокна нічого не можуть зробити. Майже вся територія закидана цією оптикою, тому вся наша логістика у них під контролем. Дуже багато нашої техніки уже втрачено.
Чому вони так швидко просувалися? Бо є труднощі з підвезенням особового складу, не можна підвезти боєкомплект, не можна підвезти проводольство, не можна навіть вивезти 300-х, дуже складно 200-х забирати — ось в чому проблема.
Енна кількість цих FPV-дронів на оптоволокні вилітає і вони можуть просто стояти понад дорогами, на вишках, на будівлях. Вони просто чекають, їде машина, піднімається два дрона і все. Тому ці всі сукупності впливають на те, що вони так просунулись. На курський напрямок зараз перекинули з енних ділянок фронту FPV-шників і тому ця оптика зараз зосереджена саме на цьому напрямку.
Це просування напряму повʼязане з переговорами, бо це був наш маленький козир. Тому після оцих розмов Америки за 30 днів без вогню їх сюди перекинули. Плюс тут перебувають корейці, вони вже змінили тактику дій. Якщо раніше вони дуже получали «по зубах» то на даний час вони вже підлаштувалися під реалії війни нашої тут. Вони вже не ходять по полях групами по 30 людей як було раніше. Вони змінили тактику дій і до того ж їх ще підвезли. Тут зосереджено дуже багато особового складу, так як вони контролюють нашу логістику це дуже затрудняє наші оборонні дії, не кажучи вже про наступальні. Питання стоїть в тому, щоб не втратити те що є.
Зі своєї сторони скажу, в будь-якому випадку, хто б що б не казав, з тактичного рівня операція є доволі вдалою. От до прикладу, Покровський напрямок був дуже тяжкий, він і залишається тяжким, але стало трошки легше, наші Сили Оборони навіть перейшли в наступ. На даний час заговорили за перемовини і я бачу динаміку наскільки ворог просунувся, скільки ми відсунулися, адже нам треба відводити особовий склад далі, щоб забезпечувати звʼязок підрозділам. Сюди росіяни перекинули багато особового складу і вони будуть давити Курщину максимально і до кінця — наскільки я знаю, це основна їхня команда.
Зеленський ще раніше говорив, що в теорії ми будемо використовувати курську область під час перемовин, щоб повернути свої території, тому тут зараз активізація, от цих корейців, дуже багато топових підрозділів РФ, ворога не можна недооцінювати. Тому склалась така ситуація. Вони впринципі поступили так само як в 23-му на Харківському напрямку, коли ми здійснювали контрнаступ і тоді вся їхня логістика була під нашим контролем.
На даний час все впирається в логістику, бо без логістики не можна міняти особовий склад і людям дуже тяжко, триває дуже великий натиск. Основна проблема залишається — це FPV на оптоволокні, що впливає на техніку, а техніка має властивість закінчуватися».
Ілля Грязнов — офіцер Сухопутних військ Збройних Сил України, консультант комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів висловив нам свою думку стосовно Курської операції:
«Один із фундаментів будь-якої успішної операції — її раптовість. Досягнути цього вкрай важко, але завдяки правильній дезінформації — реально. Тому напередодні Курської кампанії здійснювались направлені інформаційно-психологічні операції з метою введення противника в оману.
За допомогою технічних засобів звукомовлення та радіомовлення, а також через спілкування з місцевими мешканцями та ріелторами, через службове спілкування по «відкритому» зв’язку GSM було ефективно розповсюджено неправдиві відомості щодо ймовірних планів Сил оборони України. Проводилась SMS-розсилка та скидання листівок на передові позиції ЗС РФ у визначених районах, а інженерні підрозділи Збройних Сил України розгортали макети військової техніки, хибних польових артилерійських складів та місць зберігання паливно-мастильних матеріалів, позицій протиповітряної оборони для цілеспрямованого розкриття несправжніх позицій Сил оборони з метою використання бойового потенціалу зс рф по цих макетах.
До того ж, через соціальні мережі та месенджери військовослужбовців зс рф залякували, деморалізували, спонукали до відмови участі в бойових діях, здійснення саботажу, здачі в полон, розкриття місць дислокації сил та засобів. Здійснювалась дискредитаціія військово-політичного керівництва угруповання військ ЗС РФ у Курській області.
Вже з 27 липня 2024 року на Харківському напрямку проводились заходи введення противника в оману, які включали застосування звукомовних станцій, ведення службових переговорів по незахищеним засобам мобільного зв’язку, розміщення радіоімітаторів та макетів різної військової техніки на місцевості. Також, у мережі Інтернет розповсюджувались різні хибні відомості щодо намірів Сил оборони України.
У результаті ЗС РФ наносили удари по хибним районам зосередження, знищували макети та не змогли завчасно визначити напрямок головного удару, а силам та засобам Сил оборони України вдалося визначити розміщення позицій і логістичних маршрутів противника та змусити його витрачати свої запаси «впусту» в «зоні» Курської операції.
Із самого початку операції проводилась робота з полоненими ЗС РФ, особлива увага приділялась строковикам. Більшість полонених підтверджувала вищезгадані наративи, які просувалися Силами оборони України в інформаційному просторі росії. Після паузи та інформаційної тиші, ближче до кінця першого дня операції Сили оборони «відповіли» противнику та їх пропагандистській машині, публікуючи фото-відео матеріали про масову здачу в полон та допити полонених ЗС РФ (у тому числі строковиків, яких була більшість).
Даний захід впливу нівелював інформаційний вплив та зупинив інформаційну операцію противника про «перемоги» рф. Цей захід впливу став настільки успішним та ефективним, що окрім російського інформаційного сегменту охопив і український та «західний» інформаційні сегменти, що призвело до панічних настроїв навіть серед ярих пропутніських патріотів. Додатковим ефектом було те, що через паузу та інформаційну тишу на початку, противник не був до кінця обізнаний в обстановці на театрі бойових дій, через що або приймав неефективні управлінські рішення, або не приймав їх взагалі, що грало на руку Силам оборони України, які стрімко просувались вглиб території Курської області.
Важливим аспектом було те, що перед зачисткою позицій противника, на них завчасно розповсюдили агітаційні матеріали до не вчинення спротиву та інструкціями по здачі в полон, що підтверджується знайденими листівками в кишенях полонених ЗС РФ під час обшуку та допиту. Також слід зазначити, що створені та поширені матеріали впливу ніяким чином не шкодили Силам оборони в розрізі їх бойової роботи, адже публікувались або із затримкою, або з хибною прив’язкою до місцевості, що не давало противнику розуміти загальну ситуацію на полі бою та сприяло діяльності Сил оборони.
Окрім цього, мітинги матерів військовослужбовців ЗС РФ (особливо строковиків) несли деструктивний характер та сприяли посилення необхідності обміну російських строковиків на захисників України (особлива увага приділялась захисникам Азовсталі), як наслідок, було відновлено роботу відповідних органів, що займаються обмінами, адже після даних матеріалів представники РФ виявили бажання все ж таки відновити роботу в даному напрямку, не зважаючи на попередні відмови та призупинення процесу обмінів.
Подальша публікація та поширення матеріалів впливу про діяльність та стрімке просування українських ДРГ, «розміщення» «міток» для ракетних ударів у регіоні набували широкого резонансу
в інформаційному сегменті та змінювали поточну поведінку противника та спонукали до невірних рішень командування рф, особливо угруповання військ «Сєвєр».
У результаті успішних дій Сил оборони України, з першого дня Курської операції нівельовано інформаційну операцію противника в розрізі «бравадних» посилів про гідний спротив строковиків та батальйону «Ахмат» в Курській області й непомірні втрати українських військ,
а російська цільова аудиторія (включаючи військове командування) на початковому етапі операції була ефективно введена в оману щодо дійсних намірів дій Сил оборони України на Харківському та Сумському напрямках, зокрема, щодо напрямку головного удару та дійсного складу угруповання Сил оборони України на Курському напрямку.
Під публічним тиском родичів полонених російських строковиків, російська влада оперативно та невідкладно погодилась провести обмін полоненими по формулі «115 на 115».
Підсумовуючи сказане слід зазначити, що у результаті правильного планування та організації взаємодії всіх підрозділів Сил оборони України під час Курської операції:
– Створено умови для здачі в полон або самовільного залишення позицій військовослужбовцями армії РФ, які захищали Курську область, що підтверджується численними проявами подібної поведінки. Деякі військовослужбовці Росії здались у полон з листівками-перепустками на руках.
– Підтверджено ефективність застосування технічних засобів радіомовлення, про що стало відомо з допитів полонених та відео з мережі інтернет.
– В очах «воєнкорів та воєнблогерів РФ» істотно підірваний авторитет чеченського підрозділу «Ахмат». У великій кількості пропагандистських інформаційних каналів теж відслідковується результативність створеного та запущеного наративу про бездіяльність даних підрозділів в ході проведення операції.
– Місцева влада Курської області та центральна влада Росії дискредитована в очах місцевого населення, що проявляється у неагресивному ставленні до бійців Сил оборони України в Курській області, а також в окремих лояльних заявах на користь України.
– Противник не зміг успішно застосувати свою звичну інформаційну практику замовчування або мінімізації проблем і був змушений оперувати в межах українського наративу про провал оборони Курської області не зважаючи на ресурс та потенціал пропагандистської машини РФ.
– Створено позитивний імідж та сприйняття місцевим населенням Курської області Сил оборони України. Місцеве населення засуджує армію Росії та з розумінням і вдячністю ставиться до українських підрозділів у вільних від ЗС РФ населених пунктах.
– Створено передумови для використання противником засобів ракетного та артилерійського ураження «в холосту». Завдяки імітаційним заходам та супроводженню в інформаційному просторі, противником використовувались засоби ураження (КАБ, ІСКАНДЕР та міни різного калібру) по хибним місцям розміщення особового складу й техніки, зразків ППО та складів з ПММ, або боєприпасами, тим самим знижуючи бойовий потенціал противника і зменшуючи кількість засобів ураження, що могло бути застосоване противником».
Підводячи підсумки можна сказати, що попри складну ситуацію на фронті, Курська операція — успішна. Адже ми поповнили наш обміний фонд майже на 1 тис. полонених військовослужбовців РФ, нашим Збройним Силам вдалось перейти кордон з ворогом і утримувати території під своїм контролем понад 7 місяців. Нам досі невідомо, скільки життів було покладено на курському напрямку. Наші ЗСУ змогли показати ворогу і всьому світу, що ми продовжуємо боротися, ми можемо наступати, нещодавно Зеленський на пресконференції коментував дії наших Збройних Сил проти РФ:
«Це не демонстрація сили це відповідь абсолютно справедлива, я вважаю. Це демонстрація того, що ми є незалежними, суверенними, і на будь який удар, якою б ти не був великою територією чи як ти там кажеш імперією, ти завжди отримаєш відповідь від України».
«Курська операція виконала своє завдання — відтягнула російські війська з Покровського, Харківського та Сумського напрямків».
Курська операція дала Україні найбільше поповнення обмінного фонду за одну бойову операцію та відтягнула сильні російські підрозділи на територію РФ. Інакше, за словами Володимира Зеленського, ці 60 тисяч окупантів додалися б проти Сил оборони на найскладніших напрямках фронту. В свою чергу, Президент відзначив воїнів, які брали участь у курській операції, державними нагородами, він подякував воїнам і командирам, які забезпечують ефективність операції, зокрема:
- 80 окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді,
- 82 окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді,
- 95 окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді,
- 22 окремій механізованій бригаді,
- 61 окремій механізованій Степовій бригаді,
- 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського,
- 17 окремій танковій Криворізькій бригаді імені Костянтина Пестушка,
- 47 окремій механізованій бригаді
- 129 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ,
- воїнам ССО, СБУ та МВС.