Азербайджанка Рахіма, чий син загинув на фронті у 2022 році, поділилася: «Він просив мене приїхати в Україну, а я не могла. Якби він знав, що зараз я тут, в Україні».
Пані Галина втратила сина понад два роки тому. Прийшла вшанувати памʼять із сусідкою. «Втратити сина — це найбільше горе» — зі сльозами на очах говорить Галина.
За кожним із цих прапорців стоїть родина, яка втратила сина, чоловіка, батька, брата чи друга. Прапорці пронизані болем матерів, які втратили своїх дітей, і сльозами дружин, які більше не дочекаються своїх коханих додому.
Дізнайтеся більше про тих, хто не дає згаснути пам’яті про їхній подвиг. Дивіться повну версію історій у нашому сюжеті.