Засновниця спільноти “Чернігів Монументальний” Олена Загребіна пояснює: мозаїка — не просто декоративний елемент, а частина конструкції стіни, що виконує ще й функцію утеплення. Коли її закривають, всередині починаються незворотні процеси, які можуть призвести до повного руйнування твору.
Загребіна сумнівається, що панно вдасться зберегти до “кращих часів”, коли обіцяють реконструкцію. Вона переконана: рішення закрити мозаїку було продиктоване не технічною необхідністю, а світоглядними мотивами — небажанням мати у просторі сліди радянського мистецтва.
“Це необ’єктивне рішення, яке збіднює культурну й туристичну мапу Чернігова”, — каже дослідниця. Вона нагадує, що панно було створене ще в середині XX століття й має велику історичну й мистецьку цінність.
У Палаці культури пояснюють: мозаїку взяли в “спеціальну рамку” й закрили, аби захистити від вологи. Після війни її планують відреставрувати, обшити склом і підсвітити. Але активісти не вірять у подібні обіцянки — кажуть, без фахового збереження вона просто не доживе до реконструкції.
“Закриття мозаїки — це не захист, а вирок. Під виглядом консервації її знищують”, — підсумовує Загребіна.