У зв’язку із повномасштабним вторгненням та збройною агресією Росії проти України у суспільстві гостро постало питання осіб, зниклих безвісти. Ми відвідали прем’єру документального фільму «Повернення. Герої на щиті», що відкриває завісу над процесом репатріації тіл загиблих українських військових. Фільм створено за ініціативи Міністерства внутрішніх справ України, він показує кропітку роботу експертів, слідчих і всіх, хто допомагає родинам дізнатися правду про долю їхніх рідних.
Основна ідея фільму дати цілісну картину того, що відбувається у надскладних процесах репатріації, ідентифікації та розшуку усіх зниклих безвісти за особливих обставин. На презентації фільму учасники та експерти проекту провели пресконференцію, на якій вони відповіли на найчастіші питання, які виникають у суспільстві.
Заступник Міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко пояснив як налагоджується взаємодія між службами МВС в процесі репатріації та ідентифікації:
«В МВС ми чітко розуміємо хто відповідає за кожен етап проходження від отримання тіла, проведення огляду, відібрання біологічного матеріалу, далі робота секретаріату уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин і всіх підрозділів Національної поліції, які задіяні тут, тому що тут також куріюють слідства, яке робить дійсно над важливу роботу. Я точно можу сказати, що ми знаємо, що робити далі, тому що питання в першу чергу координується безпосередньо міністром внутрішніх справ, питання на особливому контролі».
Артур Добросердов – уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин розповів про відповідну базу, яка зберігає ДНК-профілі родин зниклих безвісти:
«В нас існує єдиний реєстр всіх зниклих безвісти за особливих обставин. Саме в цьому реєстрі накопичується вся інформація як про зниклих безвісти, так і про всі тіла, рештки, які знаходять в тому числі при репатріації. І одне з важливих завдань, яке ми вже змогли вирішити — це якраз взаємообмін з Центральним обліком генетичних ознак людини. Це дає можливість як мені, так і секретаріату уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, так і поліцейським, які підключені до цього реєстру відслідковувати майже в режимі онлайн ту інформацію, яка надходить по кожному тілу, по кожному зниклому безвісти».
В свою чергу Руслан Аббасов – заступник директора ДНДЕКЦ МВС України детальніше розкрив процес співпадіння ДНК безвісти зниклих з рідними і розповів як працює відповідна база:
«Що стосується співпадінь за електронним реєстром з інформацією людини, з сюжету було зрозуміло, що держателем є МВС. Адміністратором цього реєстру є ДНДЕКЦ МВС і відповідно усі ДНК-профілі, які надходять, а вони надходять електронним звʼязком практично від усіх експертних установ різних відомств. На сьогодні цей процес щодо підключення з інших відомств ще триває, оскільки реєстр почав працювати вже в умовах повномасштабного вторгнення, з 2023 року. Сьогодні його чисельність становить понад 160 тис. ДНК-профілів, з них категорії, які сьогодні обговорюються — це ДНК-профілі невпізнаних тіл близько 16 тис. поміщено і понад 94 тис. ДНК-профілів близьких, рідних, які шукають зниклих безвісти за особливих обставин або загиблих.
У разі виʼявлення збігу за електронним реєстром, як вже було сказано, йде інформування з наданням рекомендацій, які потрібно завершити, зробити, пропрацювати, щоб ідентифікація була вже закінчена, підтвердженна з проведенням остаточної експертизи. Такі результати повертаються та надаються слідчому і тому коли є перший, або так званий попередній збіг — це ще не є ідентифікація, це лише зачіпка, яку потрібно відпрацювати спільно з слідством, експертами і всіма дотичними інституціями».
Андрій Юсов – заступник голови Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими поділився як саме та з якою періодичністю ведуться перемовини з російською стороною, адже це безумовно важливий процес в отриманні даних про наших героїв:
«Тема повернення наших героїв, пошук наших загиблих героїв, повернення їх додому на щиті — на жаль стала невідʼємною складовою із 2014 року. І особливо звичайно після повномасштабного вторгнення і це постійна кропітка робота. Що стосується перемовного процесу — це також постійний процес. Розмова з ворогом власно стосовно як повернення наших військовополонених, так і що стосується повернення останків тіл наших загиблих героїв триває постійно, регулярно. В окремих випадках, залежно від ситуації на фронті, залежно від багатьох інших факторів, можуть відбуватися подібні консультації і в екстреному, терміновому, позачерговому режимі.
Це один з ключових пріоритетів поставлений президентом України, верховним головнокомандувачем, в важливому пріоритеті для Сил безпеки оборони і всіх складових Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими. І власне це один з небагатьох напрямків по якому контакт з ворогом відбувається і зберігається весь цей час повернення наших захисників ну і повернення знищених окупантів до себе. Тому ця робота триває постійно».
З початком повномасштабного вторгнення багато українських інституцій зазнали значного навантаження, зокрема слідчі інституції Національної поліції України, перший заступник голови Національної поліції, начальник Головного слідчого управління Максим Цуцкірідзе розповів про ситуацію з кадрами у слідчих підрозділах, він також пояснив яким чином проводиться інформування родичів, коли вдається знайти ймовірний слід зниклого безвісти:
« Навантаження експертів зросло пропорційно і на слідчих, якщо порівняти з довоєнним рівнем такого типу роботи, то на 300%. Ми розслідуємо зараз близько 70 тис. кримінальних проваджень за фактами безвісти зниклих осіб як цивільних так і військовослужбовців, а також рідних та близьких, які втратили контакт з людьми на окупованих територіях. 70 тис. до роботи цієї залучені 2 тис. слідчих, які мають навички з розслідування подібного роду кримінальних проваджень. Математика проста, просто 70 розділити на 2 тис. і відповідно буде середнє навантаження на слідчого.
Щодо ідентифікації, вона здійснюється двома способами: візуальний огляд, під час огляду тіла безпосередньо в судово-медичному закладі і за допомогою ДНК. Але в той же час я хотів би відмітити, що ми 4 600 тіл впізнали завдяки огляду стану тіла за ознаками — це можуть бути татуювання, шрами. Огляд попередньої судово-медичної документації: наявність протезів, все що завгодно. Це також враховується слідчими, але в той же час ми в кожного цього тіла, яке було ідентифіковано впізнанням відібрали ДНК і в майбутньому проводили молекулярну-медичну, де також підтверджували це».
У фільмі профільні спеціалісти пояснили, чому в Україні ідентифікація невпізнаних тіл триває від декількох тижнів до цілих місяців.
Ми поспілкувались з авторами та учасниками проекту, вони поділилися своєю мотивацією та основним посилом, що несе в собі цей фільм — про все дивіться у сюжеті.