Білорусь продовжує залишатися інструментом Росії у війні проти України. Таку думку висловив колишній глава МЗС Дмитро Кулеба, коментуючи підозрілу активність білоруських військових біля українського кордону.
Ще у 2022 році Мінськ фактично відкрив Росії доступ до своєї території та повітряного простору для наступу на Київ. При цьому сама білоруська армія у бойових діях участі не брала, а в неформальних контактах чиновники казали, що не здатні вплинути на дії російських військ, які діяли з їхньої території.
За словами Кулеби, нині є низка ознак, які можуть свідчити про підготовку Білорусі до активнішої ролі у війні. Серед них — тривалі військові навчання, які фактично не припиняються вже близько п’яти років і проходять під контролем російських інструкторів. Також він звернув увагу на акцент білоруської влади на мобілізаційній готовності всієї країни, а не лише армії.
Додатковими сигналами він назвав масштабні командно-штабні навчання, посилення систем ППО за рахунок російської техніки та дедалі глибшу координацію між військами двох держав.
“Я впевнений, що росіяни допомагають дуже серйозно готувати Білорусь. Комплекс факторів, який ми спостерігаємо, говорить про якісно новий рівень підготовки Збройних сил Білорусі до певних дій під контролем, наглядом і у супроводі Російської Федерації. Чи означає це, що ось-ось Білорусь піде в наступ? На мою думку, наразі не означає. Ще багато що може відбутися”, — переконаний екс-міністр.
Водночас, за даними розвідки, на прикордонні Білорусі відбувається розбудова доріг до території України й налагодження артилерійських позицій. Про це повідомив президент Зеленський.
“За даними розвідки, у прикордонні Білорусі відбувається розбудова доріг до території України та налагодження артилерійських позицій. Вважаємо, що Росія вкотре пробуватиме втягнути у свою війну Білорусь. Доручив відповідними каналами застерегти фактичне керівництво Білорусі щодо готовності України захищати свою землю та незалежність”, — наголосив він.
Станом на 2022 рік у Збройних Силах РБ нараховувалося 45 тисяч військових. У резерві – 290 тисяч, напівмілітарних – ще 110 тисяч осіб.
За даними Global Firepower, станом на березнь 2022, у Білорусі нараховувалися: 601 танк, 1510 бронетранспортерів, 482 самохідних гармат, 228 установок буксируваної артилерії, 238 ракетних установок.
Загальна кількість повітряних сил Білорусі нараховувала 201 одиницю, зокрема:
- Винищувачі/перехоплювачі – 38 од;
- Гелікоптери – 62 од;
- Ударні вертольоти – 21 од;
- Транспортні літаки – 4 од.
Населення:
- Загальна кількість населення – 9,4 млн;
- Військові резерви – 290 тис;
- Регулярна армія – 45 тис.
Під час повномасштабного вторгнення військова співпраця між Росією та Білоруссю суттєво поглибилася.
Зокрема відбулося постачання до Білорусі оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М». Ці системи є високоточною зброєю малої дальності та здатні нести як звичайні, так і ядерні боєприпаси. Передача цих комплексів суттєво підвищила військові можливості білоруської армії, зокрема в контексті потенційного застосування ракетної зброї.
Паралельно Росія здійснила модернізацію частини білоруської авіації. За офіційними заявами російської сторони, було переобладнано близько десяти літаків для можливості використання ядерних боєприпасів. Це означає, що Білорусь отримала технічну спроможність виступати як носій ядерної зброї, хоча фактичний контроль над нею залишається у Росії.
Крім ракетних систем і ядерного компоненту, Росія також постачала Білорусі сучасну авіаційну техніку. Зокрема, йдеться про багатоцільові винищувачі Су-30СМ та їх модернізовану версію Су-30СМ2. Ці літаки призначені для виконання широкого спектра завдань: від перехоплення повітряних цілей до нанесення ударів по наземних об’єктах.
Активність білоруських військ поблизу кордону з Україною може мати кілька пояснень: від психологічного тиску до підготовки до потенційних сценаріїв ескалації.
У військовій практиці подібні дії часто класифікують як демонстраційні. Їхня мета — створити у противника враження про концентрацію сил на певному напрямку та змусити його реагувати, навіть якщо реального наступу не планується.
Як пояснює офіцер 3-ого АК, це може виглядати як навмисне переміщення техніки в одному з районів, щоб сформувати потрібне сприйняття.
“У військовій справі є таке поняття, як демонстраційні дії. Це дії підрозділів, спрямовані на демонстрацію сили. Наприклад, коли танкова колона рухається в певному регіоні, умовно по колу. Це робиться для того, щоб противник побачив велику кількість техніки й подумав: «Ага, тут може готуватися наступ». Або, навпаки: «Тут зосереджено багато сил, тому ми на цьому напрямку наступати не будемо»”.
За його словами, один із можливих сценаріїв — це саме демонстраційні дії з боку Білорусі в інтересах Росії. Їхня мета — психологічний вплив на населення та змушення України перекидати ресурси на північний напрямок.
“Військові не можуть дозволити собі ризикувати: незалежно від того, впевнені ми в наступі чи ні, реагувати потрібно. А це означає перекидання ресурсів, часу та уваги”.
Водночас не виключається і варіант підготовки до реальних дій, навіть якщо рішення про їхнє застосування ще не ухвалене. Окрім цього, подібна активність може виходити за межі українського контексту.
“Не факт, що все це відбувається виключно в контексті війни з Україною. Росія, за даними з відкритих джерел, розглядає сценарії і щодо країн НАТО. Тому це може бути також формою навчань, перевіркою реакції та елементом мобілізації ресурсів”.
Таким чином, нинішні дії Білорусі можуть одночасно виконувати кілька функцій: від інформаційно-психологічного тиску до створення резервного військового потенціалу для можливого розширення конфлікту.