Одна з місцевих сімей була евакуйована 28 разів, але щоразу добровільно поверталась назад. Про це розповів один із активістів, який займався логістикою евакуації.
Подружжя похилого віку проживало в зоні постійних обстрілів, в умовах, коли житло, інфраструктура та дороги регулярно піддаються вогню. Волонтери спершу вивезли сім’ю до безпечнішої локації, проте буквально за кілька днів чоловік і жінка повертались додому — аби “доглянути город”, як вони пояснювали. В описанні волонтера прозвучало:
«Вони самі туди доїжджали. На той час ще зв’язок у Куп’янську був, після цього вони телефонували й просили їх забрати назад».
Волонтери зізнаються: така циклічна евакуація створює великий тиск на логістику та ресурси. Кожен рейс з безпечної локації назад ризикує життям всього екіпажу волонтерської групи.
Лінія фронту на Куп’янському напрямку лишається однією з найбільш небезпечних зон: через активні обстріли навіть базова евакуація є викликом. За даними місцевих адміністрацій, частина населення досі відмовляється покидати регіон. Евакуація маломобільних людей, родин із дітьми та людей похилого віку проводиться, але темпами, значно нижчими від потреби.