Цьогорічне 8 березня в Україні має особливий присмак — присмак «золота», пороху та незламної волі. І поки світ дискутує про роль жінки, українські паралімпійки на зимових Іграх-2026 у Мілані та Кортіні-д’Ампеццо наочно демонструють: жіноча сила не має меж, а «слабка стать» — це міф, який остаточно розбився об лід італійських трас.
Україна приголомшила світ уже в перший змагальний день. Як повідомляє Суспільне Спорт, наша збірна очолила медальний залік Паралімпіади-2026, завоювавши одразу 6 нагород: 3 золота, 1 срібло та 2 бронзи лише за перші години стартів.
І що найсимволічніше — вагому частку цього успіху принесли саме жінки. Наші біатлоністки та лижниці стали справжнім «сталевим ядром» команди. Серед медалісток, які вже вписали свої імена в історію цих Ігор, — неймовірні атлетки, що долають не лише суперниць, а й фізичний біль та відлуння війни вдома. Олександра Кононова (парабіатлон, спринт, клас стоячи), Людмила Ляшенко (парабіатлон, спринт, клас стоячи), Оксана Мастерс (парабіатлон, спринт, клас сидячи).
Однак Паралімпіада-2026 — це не лише про секунди на табло, а й про запеклу політичну та ціннісну боротьбу. Резонансний випадок із нашою біатлоністкою Оксаною Кононовою став символом того, як політичні обставини не завжди впливають на дух змагань та жаги перемоги.
Кононовій заборонили виходити на старт у сережках із написом “Stop War”. Організатори класифікували це як «політичну пропаганду». Це рішення викликало шквал обурення. Але одягнути такі прикраси для української спортсменки — це не «аксесуар», це крик душі жінки, чий дім руйнують. Оксана довела: українська жінка не зніме свої переконання навіть під загрозою дискваліфікації.
Я себе почуваю комфортно, бо була готова до того, що зроблять зауваження. Це мій стан такий душевний, коли я вдягаю патріотичні сережки, одяг, форму, прапор. Для мене це багато значить, я заради цього живу, заради цього працюю. Це те, що мене надихає у спорті: моя держава, гімн, прапор. Все, що стосується всього цього — зі мною», — розповіла спортсменка.
Так на Олімпійських іграх у Мілані низці спортсменів забороняли змагатися у патріотичному екіпіруванні. Зокрема, фристайлістці Катерині Коцар не дозволили виступати у шоломі з написом “Be brave like Ukrainians”, шорт-трекісту Олегу Гандею — у шоломі з цитатою поетеси Ліни Костенко. А ось Владислава Гераскевича взагалі дискваліфікували за намір виступити у шоломі пам’яті, де зображені загиблі українські спортсмени.
Якщо Олександра Кононова стала символом політичного голосу українського жіноцтва, то Тарас Радь перетворився на уособлення фізичної та ментальної домінації України в парабіатлоні. Його результати в Мілані-2026 — це не просто спорт, це майстер-клас із виживання та перемоги в найскладнішому класі (сидячи).
Своє «золото» у спринті Тарас виборов із хірургічною точністю. Поки суперники нервували на вогневих рубежах, Радь демонстрував крижаний спокій. Саме після його фінішу американська легенда Оксана Мастерс зізналася, що його перемога надихнула її на власне золото.
Власне, 7 березня Оксана Мастерс виборола це «золото» у біатлонному спринті (клас сидячи), не припустившись жодної помилки на вогневих рубежах. Це її 20-та паралімпійська медаль у кар’єрі та 10-те ювілейне «золото» загалом у літніх та зимових видах спорту. Хоча Оксана виступає за збірну США, її історія нерозривно пов’язана з Україною, і саме вона стала головною героїнею першого змагального дня в Мілані-2026.
Після цього американська чемпіонка Кендалл Гретш, яка посіла друге місце, привітала Оксану неймовірно глибокими словами:
На подіумі було дві українські душі”, — заявила американка.
Виявилося, що батько Кендалл — українець, і вона відчуває нерозривний зв’язок із нашою країною. Цей момент став найвищим проявом жіночої солідарності та сестринства. Це і є справжнє 8 березня: коли жінки з різних куточків планети об’єднуються навколо спільних цінностей, правди та підтримки України.
Однак радість перемоги була затьмарена ганебним рішенням Міжнародного паралімпійського комітету. Вперше за 12 років до змагань і офіційних церемоній під своїми прапорами допустили представників Росії та Білорусі.
Відповідь України була миттєвою та безкомпромісною — повний бойкот церемонії відкриття. До нашого протесту приєдналися ще 15 країн. Хоча волонтери все ж винесли стяги держав-бойкотувальників, поява російської делегації супроводжувалася гучним свистом з трибун.
Оксана Мастерс гостро відреагувала на присутність агресорів:
Мені боляче від цього допуску. Це нечесно, і я категорично не згодна з поверненням РФ та Білорусі. Для мене кожен вихід на старт — це битва за Україну. Я маю прапор США на формі, але українську душу в серці. Єдине, що дарує справжню радість — це те, що Тарас зміг піднятися на вершину попри все».
Наразі український п’єдестал виглядає так:
“Золото”: Тарас Радь (парабіатлон, спринт, клас сидячи), Олександра Кононова (парабіатлон, спринт, клас стоячи), Олександр Казік (парабіатлон, спринт, з порушеннями зору).
“Срібло”: Ярослав Решетинський (парабіатлон, спринт, з порушеннями зору), Максим Мурашковський (парабіатлон, індивідуальна гонка, з порушеннями зору).
“Бронза”: Людмила Ляшенко (парабіатлон, спринт, клас стоячи), Анатолій Ковалевський (парабіатлон, спринт, з порушеннями зору), Тарас Радь (парабіатлон, індивідуальна гонка, клас сидячи), Олександра Кононова (парабіатлон, індивідуальна гонка, клас стоячи), Дмитро Суярко (парабіатлон, індивідуальна гонка, з порушеннями зору).
За підсумками перших днів Паралімпіади-2026, українська збірна не просто бере участь у змаганнях — вона встановлює свої правила на трасах Мілана та Кортіни. Загальний доробок команди — це справжній «золотий перетин» досвіду та люті, де кожна нагорода має вагу значно більшу за металевий сплав.