Вже давно зрозуміло, що мета російської федерації — окупація всієї території України, знищення української ідентичності, втягування мовчазних українців у російську «болотну буденність» тотального беззаконня та їх примусова мобілізація до збройних сил РФ.
Враховуючи, що сучасна українська державність невиліковно заражена корупцією та зверхністю власних інтересів багатьох посадових осіб над національними (загальносуспільними, тобто тих, що стосуються всіх і побічно, і безпосередньо за будь-яких життєвих обставин), то єдиним виходом із такої патової ситуації є виховання покоління, якому ця країна дістанеться у спадок, а під їх керівництвом та управлінськими рішеннями ми з вами проведемо старість.
Недостатньо нескінченно збирати форуми та наради з «покращення» та «реформації» патріотичного виховання у школах і дитячих садках. Таке завдання потребує системного підходу з виявлення недоліків цього сектору, визначення непрацюючих механізмів та врешті-решт створення нового законодавства, що стосується патріотичного виховання, з нуля. Отже, це мають бути не докорінно нові накази та положення Міністерства освіти і науки, а відповідний Закон України, який неможливо просто редагувати
з кожною зміною міністра освіти.
Єдиний системний і дисциплінований підхід на основі Стратегії виховання українських дітей, яка мала б бути розроблена та розпочати втілюватися в життя ще у 1991 році, може і допоможе виховати наших дітей відповідно до сучасних реалій, допомогти вирости новому поколінню, яке докорінно не визнає корупцію, поважає та розвиває систему відкритого оподаткування та розуміння того, що власне опускання рук і відмова від відповідальності за самовдосконалення обов’язково призведе до їх власної втечі з країни, яку охопила корупція, тіньова економіка та відсутність відкритих і легких можливостей до достатнього забезпечення власних сімей.
Окремо слід визначати і необхідність виховання поваги до традицій земель, які рясно политі кров’ю пращурів, чиїми досягненнями та здобуттями наші діти користуються кожен день, а особливо – приділити час вихованню необхідності захисту власних земель та способу життя, на основі яких і будуватимуться ті бажані всіма ідеали, але аж ніяк не підкріплені діями.
