Попри виклики війни, саме Конституція залишається опорою державності, прав людини та національного суверенітету.
Як ухвалювали Конституцію України
Після проголошення незалежності 1991 року Україна кілька років жила без повноцінної Конституції. Її розробка тривала з 1990 по 1996 рік. За цей час було запропоновано понад 10 варіантів — від науковців, Конституційної комісії, політичних партій та громадських організацій.
Робота над документом завершилася у напружену «конституційну ніч» з 27 на 28 червня 1996 року. Засідання Верховної Ради тривало понад добу — депутати голосували за кожну статтю окремо, домовлялися просто у сесійній залі, об’єднували уривки різних проєктів. О 9:18 ранку 28 червня 315 народних депутатів підтримали остаточну редакцію Конституції України.
З тих пір цей день став офіційним державним святом — єдиним, прямо закріпленим у самій Конституції.
Що визначає Конституція
Прийнятий у 1996 році документ закріпив:
▪️ українську мову як єдину державну;
▪️ державну символіку — прапор, герб і гімн;
▪️ статус Криму як автономної республіки у складі України;
▪️ поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову;
▪️ принцип верховенства права та невід’ємні права і свободи громадян.
Конституція неодноразово змінювалася — наприклад, у 2004, 2010, 2014 роках. Але головні її засади залишаються незмінними: демократія, народовладдя, територіальна цілісність і правова держава.
Чому Конституція важлива сьогодні
У час повномасштабної війни з Росією Конституція України виконує не лише юридичну, а й моральну функцію — вона є символом нашої стійкості, боротьби за свободу та права.
Президент, парламент, ЗСУ та кожен українець спираються на норми Основного Закону — зокрема, на право на життя, свободу, недоторканність, захист Батьківщини, свободу слова, віросповідання, мови, мирних зібрань.
Світова спільнота неодноразово визнавала Конституцію України однією з найбільш демократичних серед пострадянських країн. Саме тому її зміст залишається актуальним і сьогодні, а її дух — надихає на боротьбу й відновлення.