Еволюція української зброї: від радянської спадщини до власного виробництва

Після здобуття незалежності у 1991 році Україна отримала у спадок один із найбільших оборонно-промислових комплексів серед пострадянських країн, що включав 344 підприємства. Однак лише 54 з них могли самостійно виробляти готову зброю та військову техніку. Заводи випускали компоненти для військової техніки, авіації, ракетних систем та бронетанкової техніки. Проте ключовою проблемою була інтегрованість у загальну радянську систему виробництва, де кінцеве складання відбувалося переважно в Росії. Чи вдалося Україні здійснити вдале імпортозаміщення? Яку роль відіграє міжнародне співробітництво в українському оборонно-промисловому комплексі?  Та які нові технології, іновації та стартапи в розвитку українського виробництва зброї на сьогоднішній день?

Почнемо з того, що після розпаду СРСР Україна отримала у спадок:

• 1500 ядерних боєголовок та 176 міжконтинентальних балістичних ракет, що були передані Росії в обмін на гарантії безпеки (Будапештський меморандум, 1994 р.), детальніше про це читайте в матеріалі.
• Потужний авіаційний та бронетанковий сектор: завод ім. Малишева (Харків) випускав танки Т-64 та Т-80, а «Антонов» (Київська область) виробляв стратегічні транспортні літаки.
• Оборонні підприємства, які випускали високоточні ракети, наприклад, КБ «Південне» (Дніпро), яке розробляло міжконтинентальні ракети Р-36М («Сатана»).

Серед ключових підприємств були:

• Державне підприємство «Антонов»: спеціалізується на розробці та виробництві транспортних і спеціалізованих літаків.
• Державне підприємство «Завод ім. Малишева»: розташоване в Харкові, відоме виробництвом танків та бронетехніки.
• Київський завод «Артем»: займається виробництвом ракетного озброєння та боєприпасів. 
• Державне підприємство «Мотор Січ»: базується в Запоріжжі, спеціалізується на виробництві авіаційних двигунів.

Проте у 90-х оборонна промисловість занепала через скорочення державного фінансування. Лише деякі заводи вижили завдяки експортним контрактам.

Відродження військового виробництва після 2014 року

До 2014 року Україна залежала від російських постачань у військовій сфері. Багато зразків українського озброєння мали компоненти російського виробництва, зокрема:

• Авіаційні двигуни – більшість літаків та вертольотів використовували російські агрегати.
• Оптичні приціли та електроніка – для бронетехніки та ракетних комплексів.
• Боєприпаси великого калібру – через нестачу власного виробництва їх доводилося імпортувати.

У 2014 році Росія припинила постачання комплектуючих, що змусило Україну терміново шукати альтернативи. Відновлення власного виробництва стало ключовим завданням, тому влада запровадила низку заходів, для того аби відновити його:

Створення нових виробничих ліній на підприємствах «Укроборонпрому»

• Відновлення виробництва боєприпасів: У 2017 році на ДАХК «Артем», що входить до складу «Укроборонпрому», було відновлено виробництво боєприпасів для артилерійських систем калібру 152 мм. Це стало важливим кроком у забезпеченні Збройних Сил України власними снарядами.
• Модернізація бронетехніки: ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» налагодило виробництво та модернізацію бронетранспортерів БТР-4, які активно використовуються українською армією.

Масштабне імпортозаміщення

• Розробка власних комплектуючих: Після припинення співпраці з російськими постачальниками, українські підприємства розробили та впровадили у виробництво понад 11 тисяч найменувань деталей та агрегатів, замінивши російські аналоги. Це дозволило відновити виробництво та ремонт техніки без залежності від імпорту з РФ.
• Співпраця з міжнародними партнерами: Україна активізувала співпрацю з країнами НАТО та іншими державами для отримання сучасних технологій та компонентів, що сприяло підвищенню якості та надійності української військової техніки.

Залучення приватного сектору:

• Розвиток виробництва безпілотників: Приватні компанії, такі як «Аеророзвідка», розробили та впровадили у виробництво безпілотні літальні апарати, які активно використовуються для розвідки та коригування вогню артилерії.
  
• Виробництво стрілецької зброї та боєприпасів: Приватні підприємства, зокрема «Форт», налагодили виробництво сучасної стрілецької зброї та боєприпасів, що відповідають стандартам НАТО.
  
• Створення бронетехніки: Компанії, такі як «Практика», розробили та виготовляють бронеавтомобілі «Козак», які використовуються підрозділами Національної гвардії та Збройних Сил України.

Ці заходи суттєво зміцнили обороноздатність України та сприяли розвитку національного ОПК, зменшуючи залежність від імпорту та стимулюючи інновації у військовій сфері.

Розширення міжнародного співробітництва:

Після 2014 року Україна активно розширювала міжнародне співробітництво в оборонній сфері, укладаючи низку важливих контрактів та угод із країнами-членами НАТО, Туреччиною, Польщею, США та Великою Британією. 

Співпраця з НАТО

• Закупівля артилерійських боєприпасів: У січні 2024 року Агентство матеріально-технічного забезпечення і закупівель НАТО (NSPA) уклало контракти на суму 1,2 мільярда доларів США для закупівлі майже 220 тисяч 155-міліметрових артилерійських снарядів. Генеральний секретар НАТО Столтенберг зазначив, що ці закупівлі спрямовані на поповнення запасів країн-членів та підтримку України.  

Співпраця з Туреччиною

• Меморандум про взаєморозуміння: У жовтні 2024 року уряди України та Туреччини підписали меморандум про взаємне визнання державних гарантій якості оборонної продукції. Це сприяє використанню єдиних процедур забезпечення якості НАТО (AQAP) у розробці та закупівлі оборонних товарів.  
• Спільні оборонні проекти: Протягом останніх років Україна та Туреччина реалізували понад 30 спільних оборонних проектів, включаючи спільне виробництво протитанкової зброї, ремонт та експлуатацію вертольотів, постачання авіаційних двигунів та співпрацю у сфері протидії безпілотним системам.  

Співпраця з Польщею

• Лист про наміри щодо постачання оборонного обладнання: У квітні 2023 року президенти України та Польщі підписали лист про наміри щодо співпраці у постачанні оборонного обладнання, зокрема бронетранспортерів Rosomak, самохідних мінометів Rak та ракет для переносних зенітно-ракетних комплексів Piorun.  
• Постачання САУ Krab: У травні 2022 року Польща передала Україні 18 самохідних артилерійських установок Krab, а згодом підписала контракт на продаж ще 60 одиниць на суму 700 мільйонів доларів США.  

Співпраця зі США

• Угода на підтримку систем Patriot: У березні 2025 року Польща підписала угоду зі США на суму майже 2 мільярди доларів для логістичної підтримки системи протиповітряної оборони Patriot, що підвищує обороноздатність регіону та сприяє безпеці України.  

Співпраця з Великою Британією

• Постачання військової техніки: Велика Британія активно підтримує Україну, надаючи сучасні системи озброєння та обладнання, включаючи протитанкові засоби — ПТРК NLAW та системи ППО — ЗРК Stormer HVM .

Ці контракти та угоди суттєво зміцнили обороноздатність України та сприяли розвитку її військово-промислового комплексу через інтеграцію з міжнародними партнерами та впровадження сучасних технологій.

Модернізація та нові розробки

Танки та бронетехніка

• Т-64БМ «Булат» – після 2014 року модернізували старі Т-64, оснастивши їх новими прицілами, електронікою та динамічним захистом «Ніж».

  

• БМ «Оплот» – випуск оновлених версій танка, який мав замінити Т-64 та Т-80.

  

• БТР-4 «Буцефал» – новий бронетранспортер, який успішно застосовується в боях.

  

• Козак-2М1 – бронеавтомобіль для спецпідрозділів, що використовується у розвідці та мобільних групах.

  

Артилерія та ракетне озброєння

• САУ «Богдана» – самохідна гаубиця з натівським калібром 155 мм, що здатна знищувати цілі на відстані 40+ км.

  

• РСЗВ «Вільха» – високоточна реактивна система залпового вогню з дальністю до 130 км, яка стала конкурентом російським «Смерчам».

  

•  «Грім-2» – оперативно-тактичний ракетний комплекс, здатний вражати цілі на відстані до 500 км.

• «Стугна-П» – український ПТРК, який став основною зброєю проти російських танків.

  

• «Корсар» – легкий переносний комплекс, що дозволяє піхоті ефективно знищувати бронетехніку.

  

Безпілотні системи

• БПЛА «Шарк» – український розвідувальний безпілотник, здатний коригувати удари HIMARS.

  

  

• FPV-дрони – з 2022 року Україна почала масове виробництво дронів-камікадзе, які знищують техніку ворога.

  

• Bayraktar TB2 – у 2023 році стартувало будівництво заводу з виробництва турецьких безпілотників в Україні.

  

Роль приватних підприємств

З 2015 року почали активно розвиватися приватні оборонні компанії, які раніше майже не брали участі у виробництві зброї.

Серед найвідоміших компаній:

• «Аеророзвідка» – створила FPV-дрони, які допомагають артилерії точно знищувати цілі.
• «Укрспецтехніка» – розробляє засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), які захищають від ворожих дронів.
• «Квертус» – компанія, що виготовляє сучасні цифрові системи зв’язку для армії.

Розширення виробничих потужностей у 2023-2024 роках

Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Україна в рази збільшила виробництво зброї.

Головні напрямки розвитку у 2024 році:

• Виробництво 30 000 FPV-дронів на місяць.
• Будівництво нових заводів боєприпасів ( У березні 2024 року генеральний директор німецького збройового концерну Rheinmetall Армін Паппергер оголосив про плани створити в Україні щонайменше чотири заводи, які будуть виробляти снаряди, військову техніку, порох і зенітну зброю. Очікується, що будівництво одного з таких заводів розпочнеться найближчим часом, хоча точне місце розташування з міркувань безпеки не розголошується).
• Розширення випуску артилерійських снарядів 155 мм.

Запуск виробництва ударних безпілотників дальньої дії аналогів «Shahed-136». (У грудні 2024 року було представлено новий «ракетний дрон» під назвою «Пекло», здатний долати відстань до 700 км. Цей безпілотник, розроблений «Укроборонпромом», може досягати швидкості 700 км/год)

• Президент Володимир Зеленський підтвердив існування нової зброї під час святкування 33-ї річниці незалежності України. Він назвав її «новим класом» зброї, і саме цього дня було здійснено перший удар по російському військовому об’єкту. Зброя має радіус дії до 700 кілометрів, що можна порівняти з американськими ракетами ATACMS. Проєкт зброї був повністю новим, тому над ним Україна працювала близько 18 місяців. Вартість кожної ракети становить менше ніж $1 мільйон  Нова гібридна зброя — це ракета-дрон під назвою «Паляниця», яка складається з труби з крильцями. У ній знаходиться турбореактивний двоконтурний двигун. Також там є бойова частина, яка може важити до 500 кілограмів. Для роботи «Паляниці» необхідний лише зв’язок з супутником або ж пряме керування.

• 

  21 лютого 2025 року відбулася презентація української ракети Трембіта на виставці Defense Tech Innovations Forum 2025. Зазначається, що ця українська ракета летить з швидкістю до 400 км/год і дістає стратегічні цілі противника.

• 

  Характеристики ракети Трембіта:

  • споряджена маса — 100 кілограмів;
  • маса бойової частини — 20 кілограмів (термобарична або осколково-фугасна);
  • дальність ураження — понад 140 кілометрів;
  • швидкість — понад 400 кілометрів на годину;
  • висота — максимальна 2000 метрів, мінімальна 30 метрів;
  • паливо — двигун працює на бензині А-92 і А-95.

З 2014 року Україна не лише компенсувала втрату російських комплектуючих, а й змогла створити повноцінний цикл виробництва сучасної зброї. Зараз український ОПК активно розвивається, залучаючи міжнародних партнерів і створюючи нові технології для ефективного знищення ворога.

Роль іноземних технологій та ліцензій

Після початку повномасштабної війни Україна суттєво активізувала співпрацю із західними виробниками зброї. Основна мета — не лише отримувати озброєння від союзників, а й створювати власне виробництво на основі іноземних технологій.

• Rheinmetall (Німеччина) — у 2023 році компанія оголосила про створення спільного підприємства з Україною для виробництва і ремонту бронетехніки, зокрема танків Leopard 2.

• BAE Systems (Велика Британія) — відкрили офіс в Україні для налагодження виробництва артилерійських систем, бронемашин та боєприпасів.
• Saab (Швеція) — співпраця у сфері виробництва ПТРК, таких як NLAW

• Turkish Aerospace Industries (Туреччина) — спільне виробництво ударних БПЛА Bayraktar та розробка нового покоління безпілотників в Україні.

Україна також прагне отримати ліцензії на виробництво високоточної зброї, зокрема далекобійних ракет, що дозволить значно наростити власні спроможності без необхідності очікувати постачання від партнерів.

Українські військові стартапи та інновації

Роль приватних компаній у військових розробках зросла у рази, і сьогодні десятки українських стартапів працюють над створенням передових рішень у сфері оборони.

• Infocom Ltd. — компанія, яка розробляє автоматизовані системи управління боєм, зокрема дистанційне керування бронетехнікою.
  
• Dronarnia — спеціалізується на виробництві FPV-дронів, які активно використовуються на фронті.
  
• Skiftech — компанія, яка розробляє засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), здатні глушити ворожі безпілотники.
  
• Airlogix — займається створенням безпілотних літальних апаратів для розвідки та ударних дій.
  

Окрім цього, Україна розробляє власні аналоги FPV-дронів, які поступово витісняють імпортні китайські моделі.

Імпортозаміщення

Україна за останні роки провела масштабне імпортозаміщення у військово-промисловому комплексі, позбувшись залежності від російських комплектуючих. Це стосується як авіації, бронетехніки та артилерії, так і високотехнологічних систем, таких як ракети та засоби зв’язку.

Авіаційна техніка

• Модернізація МіГ-29 та Су-27 — державне підприємство «Львівський авіаційний завод» та «Мотор Січ» розробили нові блоки електроніки, навігації та двигуни, які замінили російські аналоги.
  
• Мі-8 та Мі-24 — «Мотор Січ» розробила власні турбовальні двигуни ТВ3-117ВМА-СБМ1В, які дозволили проводити модернізацію вертольотів без російських деталей.
  

Бронетехніка та артилерія

• Т-64 та Т-72 — «Харківське конструкторське бюро з машинобудування» розробило нові приціли, системи керування вогнем та броньовані плити замість російських.
  
• БТР-4 «Буцефал» — замість російських двигунів встановлено німецькі Deutz, а українські підприємства почали виробляти власні коробки передач.
  
• Модернізація САУ 2С1 «Гвоздика» — нова електроніка та система управління замість російської.
  

Засоби зв’язку та РЕБ

• «Квертус» (Україна) — компанія почала випускати сучасні цифрові радіостанції, що замінили радянські Р-168.
  
• «Інфозахист» — створила системи захищеного зв’язку, які відповідають стандартам НАТО.
  
•  Комплекси РЕБ «Анклав» — українські системи глушіння російських дронів та засобів зв’язку.
  

 Ракетні технології

• Ракетний комплекс «Нептун» — повністю українська розробка, створена без російських деталей.

  

• «Вільха» та «Вільха-М» — високоточні ракети на базі «Смерч», але з українською електронікою та боєголовками.
• «Грім-2» — оперативно-тактичний ракетний комплекс, який може замінити радянський «Точка-У».
  

Поточний стан 

У 2025 році український оборонно-промисловий комплекс продемонстрував значні інновації та досягнення, спрямовані на зміцнення обороноздатності країни та розвиток технологічного потенціалу.

• Спільне підприємство з французькою компанією Thales

У лютому 2025 року Державний концерн «Укроборонпром» підписав угоду з французькою компанією Thales International SAS про створення спільного підприємства. Метою цієї співпраці є розробка передових технологічних рішень у сферах протиповітряної оборони, радарних систем, електронної боротьби та оптико-електронних систем. Це партнерство сприятиме посиленню захисту українського неба та інтеграції сучасних технологій у вітчизняне виробництво.  

• Розробка безпілотника Twister компанією Quantum Systems

Німецька компанія Quantum Systems, у співпраці з українськими партнерами, представила безпілотний літальний апарат Twister. Цей компактний дрон вагою 3,8 кг має вертикальний зліт і посадку, що дозволяє його швидко розгортати в польових умовах. Twister оснащений модульною системою корисного навантаження, включаючи оптичні та тепловізійні сенсори, а також системи LiDAR для детального картографування місцевості. Крім того, компанія розробляє систему DronePort для автоматизованого запуску та обслуговування дронів без участі людини.

• Впровадження завадостійких радіостанцій Himera G1

Українська компанія Himera розробила портативні радіостанції Himera G1, які використовують 256-бітне шифрування та технологію перестрибування частот для протидії засобам радіоелектронної боротьби противника. Ці пристрої забезпечують надійний зв’язок між підрозділами та сумісні з безпілотниками для подолання складних рельєфів місцевості. Завдяки підтримці державної програми Brave1, компанія планує збільшити виробництво до 2 000–3 000 одиниць на місяць.  

• Виробництво ударних дронів UJ-26 Beaver компанією UkrJet

Український виробник безпілотників UkrJet розробив дрон-камікадзе UJ-26 Beaver, який успішно використовується для ураження важливих об’єктів противника на великих відстанях. Цей дрон має унікальну аеродинамічну конструкцію, що дозволяє змінювати висоту польоту та уникати засобів ППО. UJ-26 Beaver здатний нести бойову частину вагою 20 кг на відстань до 1 000 км. 

• Спільне виробництво дронів з фінською компанією Summa Defence

Фінська компанія Summa Defence Ltd, у співпраці з українськими партнерами, оголосила про створення виробничого підприємства для виготовлення безпілотників у Фінляндії. Метою цього проекту є швидке збільшення виробничих потужностей для задоволення потреб України та Європи у сучасних безпілотних системах. Масштабне виробництво планується розпочати в першій половині 2025 року. 

Зовсім нещодавно Михайло Федоров анонсував нову українську розробку, секретний дрон «Катран» — високотехнологічна розробка від української військової компанії Military Armored Company HUB. Інформація про місії з цим дроном засекречена, але він став справжнім геймченджером на морі. 

«Дрон оснащений торпедами, мініганом, кулеметом, ПЗРК та іншою зброєю. Він спокійно долає відстані більш ніж 1 000 кілометрів, виконує ударні та розвідувальні операції. Дрон багатофункціональний — ефективно знищує морські, наземні та повітряні цілі. Для «Катрана» не треба окремий РЕБ, він має вбудовану систему для автоматичного розпізнавання загроз та відстрілу пасток. Це супертехнологія, яка задає новий стандарт ведення війни», — написав на своїй сторінці у Facebook Федоров.

Для того, аби детальніше розглянути тему еволюції української зброї ми звернулися за коментарем до експерта. Дмитро Жмайло — виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці:

«До 2014 року український ОПК значною мірою залежав від російських комплектуючих. Після розриву співпраці з Росією Україна зосередилася на імпортозаміщенні та розвитку власного виробництва. Було освоєно виробництво понад 11 тисяч найменувань виробів, які раніше імпортувалися з Росії, що становить близько 30% від загальної кількості таких компонентів.​ Це досягнення стало можливим завдяки комплексним реформам, спрямованим на модернізацію ОПК, залучення приватного сектору та розвиток високотехнологічних напрямків.

У 2024 році виробничі потужності вітчизняного ОПК зросли у 6 разів порівняно з 2023 роком . Загальний обсяг виробництва озброєнь у 2024 році досяг $10 млрд, тоді як у 2022 році він складав $1 млрд, у 2023 – $3 млрд .

Загалом, після 2014 року український ОПК пройшов шлях від залежності від російських комплектуючих до створення самостійного та інноваційного оборонного сектору. Хоча ще залишаються виклики, особливо у високотехнологічних галузях, Україна демонструє рішучість у розвитку власного оборонного потенціалу та інтеграції з західними партнерами», — розповів нам Дмитро про розвиток українського оборонно-промислового комплексу після 2014 року.

 Дмитро також поділився з нами своїми думками стосовно того наскільки ж все таки успішним було заміщення російських комплектуючих:

«Державний концерн “Укроборонпром” в 2019 році повідомляв, що найбільш критичні проблеми в сфері імпортозаміщення російських комплектуючих були вирішені в порівнянні з 2014-2015 роками. 

 Програма імпортозаміщення реалізується з 2014 року, її завдання — повний розрив зв’язків з військово-промисловим комплексом Росії. 

До прикладу, у виробництві БТР-4 в 2014 році використовувалося 45% російських деталей, 45% українських і 10% іноземних. У 2015 році його почали виробляти вже без будь-яких російських частин, а частка українських і іноземних комплектуючих зросла до 65% і 35% відповідно. Більш того, в 2016 році БТР-4 отримав вже 85% українських деталей і 15% іноземних.

В 2024 році тренд на локалізацію та імпортозаміщення у сфері вітчизняного ОПК призвів до зростання частки українського виробництва в озброєнні до 30%.

На кінець 2024 року частка українського виробництва у озброєнні ЗСУ сягнула 30%. На вітчизняних потужностях виготовлено понад 2,5 млн артилерійських та мінометних снарядів (калібри від 60 до 155 мм), розпочалося масове виробництво дальнобійних дронів, крилатих ракет і ракет-дронів. Виробництво САУ «Богдана» вийшло на рівень від 10 од. на місяць. Запущено масове виробництво вітчизняних безпілотників різних типів – FPV-дрони, розвідувальні, ударні та далекобійні БпЛА. Розроблено та налагоджено виробництво версії ракет «Нептун».

Також Україна є лідером в виготовлені дронів, котрі у 2024 році склали 96,2% з усіх БпЛА, які використовували Сили оборони.

Попри усі сумніви та скепсис відносно можливості України виробити 1 млн дронів на рік, у межах проєкту “Армія дронів” було закуплено 1,2 млн дронів, з яких 96% – українського виробництва, тобто 1,15 млн одиниць. Враховуючи те, що “Армія дронів” це лише одна з програм закупівель, це означає, що Україна виробляє значно більше ніж 1,15 млн дронів на рік. При цьому ці потужності лише розширюються.

7 лютого 2025 року тодішній заступник міністра оборони Іван Гаврилюк заявив що у 2025 році Україна планує виготовити понад 2,5-3 мільйони бойових безпілотників. За його словами, станом на лютий, українські державні, приватні та виробники-волонтери виготовляють близько 200 000 безпілотників на місяць».

Так як ми бачимо успішний розвиток українського оборонного комплексу, ми запитали у Дмитра чи існують подальші перспективи для глибшої інтеграції українських оборонних підприємств у світовий ринок зброї:

«В квітні 2025 року стало відомо що все більше держав схиляються до моделі фінансування українського ОПК, оскільки за роки допомоги Києву їхні власні запаси озброєння значно скоротилися.

Як приклад виробництво гаубиць «Богдана», перших українських самохідних артилерійських установок калібру НАТО. За час війни їхнє виробництво зросло більш як утричі – з шести штук на місяць у 2023 році до понад 20 у 2025 році.

Щодо 155-мм артснарядів, котрі використовує “Богдана” – Україна в 2024 році отримала дві ліцензії на виробництво в результаті підписання угод з західними партнерами. 

Так у червні 2024 року Україна підписала контракт між KNDS і ПрАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування@ (КЗВВ), виробником гаубиць “Богдана”, щодо спільного виробництва в Україні 155-мм снарядів. 

У серпні 2024 року підписано угоду з Норвезьким виробником Nammo, яка дозволила іншому українському оборонному підприємству налагодити ліцензійне виробництво 155-мм артилерійських снарядів.

Президент Володимир Зеленський зазначав що Україна виробляє артилерійських систем більше, ніж весь європейський ВПК. Мова про САУ “Богдана”, котрої у 2024 році вітчизняним ВПК було вироблено 154 одиниці артилерії. А от найближчий конкурент – французький Caesar – до 80 одиниць. При цьому українська “Богдана” ще й має найнижчу ціну.

21 лютого на виставці Defense Tech Innovations Forum 2025 вперше показали українську ракету Трембіта. Ця українська ракета летить зі швидкістю до 400 км/год і дістає стратегічні цілі противника.

В Україні наразі 19 компаній займаються виробництвом ракет різних типів — від малих для дронів до балістичних та крилатих. Наступний крок — ще більше грантів, розробка авіаційних і переносних зенітних ракет. Вони нещадно вражатимуть ворожі об’єкти, поки недосяжні для дронів, та захищатимуть наше небо».

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році питання забезпечення української армії сучасним озброєнням стало критично важливим. Безпрецедентна міжнародна підтримка відіграла вирішальну роль у зміцненні обороноздатності України. Які ж країни стали ключовими партнерами у цій сфері та який внесок вони зробили?  

«Країни-лідери за обсягом переданого озброєння Україні після лютого 2022 року стали США, Німеччина та Велика Британія. 

Передані системи артилерії:

• Сполучені Штати Америки (гаубиці –  198, ракетні системи залпового вогню – 32)
• Велика Британія (гаубиці – 88, ракетні системи залпового вогню – 6)  
• Франція (гаубиці – 36, ракетні системи залпового вогню – 4). 

У відсотковому відношенні щодо артилерії за часткою власних запасів, переданих Україні очолює список Велика Британія, яка виділила зі своїх складів понад 75% гаубиць, Данія – 64,5% та Норвегія – 41,3%. 

У відсотковому відношенні щодо ракетних систем найбільше резервів передали Франція (30,8%), Норвегія (25%) та Чехія (20,3%).

Вагомим внеском партнерів у посилення українських спроможностей на фронті було постачання танків. 

Статистика по переданим танкам:

• Польща – 294 одиниці, що склало 36,9% від її власних запасів;
• Чехія – 72 танки, віддавши при цьому 60,5% одиниць із власних складів; 
• Данія — 67 танків, що становить 65,3% її арсеналу;
• Нідерланди – 64 танки, надали 61,3% зі своїх резервів.

Лідерами з надання іншої бронетехніки стали:

• Німеччина (1718 одиниць), 
• США (1368 одиниць) 
• Велика Британія (558 одиниць). 

Водночас за часткою переданої кількості від власних запасів очолює рейтинг 

• Люксембург, який надав 80% своєї техніки
• Німеччина – надали 38,3 %  своєї техніки

Також майже 1 млрд доларів було залучено за “данською моделлю”, західні країни закуповують для ЗСУ українське озброєння на українських виробничих потужностях в 2024 році. В 2025 році уряд планує залучити фінансування у розмірі 1,5 млрд доларів, ​​також, міністр повідомив що Данія зобов’язалася виділяти щороку 2.2 млрд євро упродовж 2025-2028 років на забезпечення пріоритетних потреб Сил оборони України», — таким окреслив рейтинг ключових партнерів України Дмитро Жмайло.

За три роки повномасштабної війни українська оборонна промисловість продемонструвала вражаюче зростання. Обсяги виробництва зросли в рази, а частка вітчизняних зразків озброєння, допущених до експлуатації, сягнула значних показників. Проте, чи означає це, що Україна зможе повністю забезпечити свою армію власною зброєю в найближчому майбутньому? Щоб розібратися в цьому питанні, ми разом з Дмитром розглянемо поточний стан справ та перспективи розвитку оборонно-промислового комплексу України:

«Спроможності української оборонної індустрії виросли у 35 разів за три роки вторгнення: з $1 млрд доларів у 2022 – до $35 доларів у 2025.

Ця сума дорівнює міжнародній допомозі, яка у 2024-му становила приблизно $35 млрд. Виробництво 155-мм самохідних гаубиць зросло в три рази порівняно з 2023 роком, випуск броньованих транспортних засобів – у п’ять разів, боєприпасів – у 2,5 раза, а протитанкових керованих ракет – удвічі.

Минулого року обсяги державних закупівель оборонної продукції сягнули позначки у 9 мільярдів доларів власних коштів на додачу до 1,5 млрд доларів іноземних інвестицій. Тобто, при тому ж фінансуванні у новому році Україна зможе завантажити лише третину від усіх виробничих потужностей.

Протягом першого кварталу 2025 року МО кодифікувало і допустило до експлуатації у Силах оборони України понад 350 нових зразків озброєння і військової техніки. 87% з них  вітчизняного виробництва.

Українські виробництва мають успіхи у виробництві нових зразків Озброєння та військової техніки (ОВТ). В порівнянні за минулий рік (за той самий період) було кодифіковано понад 100 зразків Озброєння та військової техніки (ОВТ), з них українського виробництва – менше половини.

У переліку безпілотників, що від початку року кодифікували та допустили до експлуатації у Силах оборони, майже 20 зразків із керуванням по оптоволокну.

Також 8 квітня 2025 року, команда Укроборонпрому провели зустріч з представниками компаній Данії та заступником Директора Асоціації оборонної промисловості країни Мортеном Фліндтом.

Під час зустрічі обговорювались можливості державно-приватного партнерства у оборонних галузях, а також дослідження потенційних інвестицій в українську промисловість.

Увагу було приділено обміну технологіями, локалізацію виробництв та кооперацію виробництва та потенційні інвестиції у галузь».

1 Центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ є партнером Українського центру безпеки та співпраці, де Дмитро Жмайло займає посаду виконавчого директора, детальніше ознайомитись з інформацією про центр можна за посиланням.

Станом на початок 2025 року в оборонно-промисловому комплексі України функціонує понад 800 державних і приватних компаній. Зокрема, в Україні працює 500 оборонних підприємств, на яких задіяно майже 300 тисяч осіб. 

Уряд України приділяє значну увагу розвитку ОПК. На 2025 рік передбачено виділення 54,5 млрд гривень на підтримку розвитку спроможностей ОПК. 

Загалом, оборонно-промисловий комплекс України демонструє зростання та розвиток, зокрема у виробництві дронів, де вітчизняна продукція складає понад 96%. 

Незважаючи на значний прогрес, українська оборонна промисловість стикається з низкою викликів. Втрати контролю над деякими територіями ускладнили доступ до важливих ресурсів, таких як коксівне вугілля, необхідне для сталеливарної промисловості. Хоча виробництво зброї зросло, фінансування залишається критичним питанням. Українські оборонні підприємства мають потенціал виробляти продукції на суму $20 мільярдів щорічно, але уряд може виділяти лише $6 мільярдів, що спонукає до пошуку додаткових джерел фінансування через експорт та міжнародну співпрацю.  

Загалом, українська оборонна промисловість демонструє динамічний розвиток, адаптуючись до сучасних викликів та активно розвиваючи власні виробничі потужності, а також розширюючи міжнародну співпрацю для забезпечення обороноздатності країни наш оборонно промисловий комплекс зміг відійти далеко від радянської системи.