Як заявляє Rzeczpospolita, Макрон сказав Дональду Трампу, що Європа не тільки не може залишатися осторонь переговорів США з Росією, тому що вона має тут свої серйозні інтереси безпеки, але також готова втягнутися в цей процес фінансово і, перш за все, усі несуть ризик пов’язаний із захистом українського суверенітету.
Суть французької пропозиції – миротворча місія, яка б гарантувала, що Кремль у майбутньому не порушить можливе припинення вогню та встановлену лінію розмежування.
Ще в лютому Макрон вперше висунув ідею відправки військ НАТО в Україну. При цьому він не уточнив, на яких умовах це відбуватиметься. Більш детально цю ідею він висловив під час зустрічі з прем’єр-міністром Великобританії Кейром Стармером 11 листопада в Парижі. З подібною метою 27 листопада він скликав лідерів скандинавських і балтійських країн (NB8) і Польщі, які зібралися в Харпсунді. Елі Тененбаум, експерт із паризького IFRI, який працює над проектом такої місії, пояснює, що вона може складатися з п’яти бригад (близько 40 тис. солдатів). Польща може взяти на себе командування одним із них.
Є три шляхи надання Україні гарантій безпеки. Перший — «німецький»: прийняти країну до НАТО навіть без остаточного встановлення її кордонів, як це було з Німеччиною в 1955 році. Однак Америка цього не хоче, як і Німеччина. Другий — «ізраїльський»: масове постачання зброї в Україну навіть після укладення миру. Це невизначено, враховуючи бюджетні труднощі як у США, так і в Європі. Третій — «корейський»: міжнародна миротворча місія, яка понад 70 років охороняла лінію розмежування між Південною та Північною Кореєю. Саме на цій третій моделі з включенням елементів першої та другої базувалися б гарантії безпеки Києва.
Через стрімко зростаючий військовий потенціал і географічне положення Польща стає істотним елементом такого плану. Звідси і приїзд Макрона до Варшави, – пояснюють в Rzeczpospolita. Чим більше країн візьме участь у такій миротворчій місії, тим більше шансів, що Росія не зважиться на черговий напад на Україну.
Найбільшою проблемою, однак, залишається безжалісність Путіна: наразі він не давав жодних сигналів про те, що готовий відмовитися від контролю над усією Україною.