За даними Politico, значна частина переговорів за участі України, Росії та США в Абу-Дабі цього тижня була зосереджена на економічних питаннях і на тому, хто контролюватиме станцію. Водночас угоди щодо ЗАЕС сторони не досягли.
Контекст, який робить тему ЗАЕС принциповою
Запорізька АЕС – найбільша атомна станція Європи, але з початку окупації вона стала не лише енергетичним, а й безпековим вузлом. МАГАТЕ регулярно попереджає про ризики для ядерної безпеки через бойові дії, зокрема про проблеми із зовнішнім енергоживленням, від якого критично залежить безпечний режим об’єкта.
Станція нині не працює, а Україна тримає енергосистему на трьох діючих АЕС: паралельно зростає загроза ударів по підстанціях, які передають електрику споживачам. На цьому тлі будь–які розмови про “розподіл” ресурсів із окупованого об’єкта виглядають політично та юридично конфліктними.
Що відомо про переговори в Абу–Дабі
Перемовини у форматі за участі США тривали два дні й завершилися без домовленостей, але зі словами про продовження контактів. На тлі зустрічей Росія завдала масштабних ударів по Україні, що, за оцінками Києва, підривало саму логіку дипломатичних зусиль.
Президент Володимир Зеленський після консультацій заявляв, що сторони зосередилися на “параметрах закінчення війни”, а військові сформували перелік питань для наступних раундів.
Що означає російська пропозиція на практиці
Ідея “поділу електроенергії” з ЗАЕС фактично впирається у три речі:
▪️ контроль над об’єктом і мережевою інфраструктурою
▪️ безпекові умови (режим роботи, персонал, охорона, доступ міжнародних інспекторів)
▪️ правовий статус станції та неприйнятність легітимізації окупації через “спільні” схеми користування ресурсом.