На думку аналітиків видання The Economist, ключова мета Тайваню — стримати Пекін, витримавши перший місяць бойових дій, аби дати час для можливої міжнародної підтримки. Однак стратегічна невизначеність Вашингтона, посилена заявами Дональда Трампа щодо України та його скептицизмом щодо Тайваню, підірвала впевненість на острові.
Такі сигнали посилюють позиції тайванської опозиції, що виступає за поступки Китаю, тоді як уряд нарощує оборону на тлі загрози блискавичного вторгнення, яке Пекін може планувати, попри застережливий приклад України.
Разом з тим, західні аналітики занепокоєні вразливістю Тайваню, зокрема його критичною залежністю від виробництва передових напівпровідників. Зокрема, тайванські компанії, насамперед TSMC, забезпечують понад 90% світового обсягу цієї продукції, що робить їх потенційною мішенню у разі блокади або конфлікту.
Попри зростання напруги, деякі країни, зокрема Німеччина, демонструють політичну підтримку Тайваню — наприклад, дозволяючи виступати його високопосадовцям на міжнародних форумах. Водночас американські посадовці критикували Велику Британію та Німеччину за проходження їхніх військових кораблів через Тайванську протоку, наполягаючи, що Європа має зосередитися на власній безпеці.
Деякі тайванські експерти скептично ставляться до ідеї готуватися до опору після можливої окупації Китаєм, вважаючи це панікерством і роз’єднанням, тоді як інші наполягають: досвід України доводить, що виживання вимагає тривалої боротьби. Таким чином на острові зростає усвідомлення, що у разі нападу Тайвань муситиме розраховувати насамперед на себе.