Як пояснює Reuters, спочатку ідея “Ради миру” була прив’язана до плану щодо Гази, однак у подальшому Білий дім і команда Трампа позиціонували її ширше – як платформу для роботи з різними міжнародними кризами. У Reuters також зазначають, що в проєкті статуту Трамп передбачений як перший голова організації, а для країн–учасниць прописані умови членства.
Окрема тема – склад учасників. У публічному просторі поширюються різні переліки держав, але не всі з них однаково підтверджені офіційними заявами або авторитетними агентствами. За даними Reuters станом на 21–22 січня, про згоду приєднатися повідомляли, зокрема, союзники США на Близькому Сході (Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Йорданія, Катар, Єгипет), а також Туреччина й Угорщина. Серед інших названа участь Марокко, Пакистану, Індонезії, Косова, Узбекистану, Казахстану, Парагваю, Вʼєтнаму, а також Вірменії та Азербайджану.
Associated Press звертає увагу, що “Рада миру” запускається з амбітними заявами, але з обмеженою кількістю зрозумілих деталей щодо мандата, процедур ухвалення рішень і остаточного списку учасників – саме через це частина традиційних партнерів США ставиться до ініціативи обережно або не поспішає з рішенням.
У Білому домі раніше також пов’язували ініціативу з реалізацією “комплексного плану” щодо завершення війни в Газі та посилалися на підтримку в межах резолюції Радбезу ООН, яка “привітала” створення такого механізму.