Основною перешкодою стала незгода Бельгії, яка висловлює побоювання щодо відповідальності перед юридичними та фінансовими ризиками.
За планом ЄК, уряди країн-членів ЄС могли б скористатись до ≈185 мільярдів євро з близько 210 мільярдів євро російських державних активів, що заморожені в Європі, без їхньої конфіскації.
Однак бельгійська сторона виступає проти такого рішення без гарантій та спільного розподілу ризиків. Прем’єр Бельгії Bart De Wever заявив, що його країна не може самостійно нести всі фінансові й юридичні наслідки, якщо щось піде не так.
За словами одного з дипломатичних джерел, Бельгія поки не «розчарована», але спонукає ЄК подати альтернативні пропозиції та чіткі гарантії для всіх держав-членів.
Водночас у ЄК зазначають, що час спливає — остаточне рішення планують ухвалити на саміті ЄС у грудні 2025 року.
Ця криза має кілька важливих аспектів:
• Бельгія утримує найбільшу частку заморожених російських активів (через депозитарну установу Euroclear).
• Правовий статус саме цих активів є суперечливим: чи можуть вони бути використані без порушення міжнародного права та чи не викличе це масових відповідей з боку Москви.
• Для України це питання має наслідкове значення: затримка з рішенням означає ризик фінансової «дірки» вже на початку 2026 року.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що незважаючи на політичну волю багатьох країн ЄС до використання заморожених активів, процедури, гарантії й юридичні механізми ще не узгоджено. Це відтерміновує момент, коли кошти могли б реально надійти на підтримку України.