Натомість рішення, від завуальованих погроз щодо Гренландії до ідеї запровадження тарифів проти союзників і тиску на Данію – ухвалювалися самим Трампом та вузьким колом його найближчих помічників. Серед тих, хто впливав на обговорення – міністр торгівлі Говард Латнік, віцепрезидента Джей Ді Венс та державний секретар Марко Рубіо.
Про це агентству Reuters повідомили кілька джерел, обізнаних із перебігом переговорів.
За даними видання, різкі заяви щодо Гренландії викликали занепокоєння як у Вашингтоні, так і серед союзників США. Зокрема, напруга зросла після інтерв’ю заступника глави апарату Білого дому Стівена Міллера телеканалу CNN, у якому він ухилився від прямої відповіді на запитання про можливість військових дій з боку США задля встановлення контролю над островом. Це спровокувало хвилю тривоги в Конгресі, де законодавці обох партій побоювалися повторення сценарію великої військової операції без попередніх консультацій.
За словами джерел, деякі республіканці навіть попередили адміністрацію про ризик ініціювання процедури імпічменту у разі будь-якого силового втручання в Гренландії.
Після чого вже цього тижня Трамп частково знизив напругу, відмовившись від погроз запровадити тарифи проти союзників, які підтримують Гренландію, та заявивши про досягнення попередніх домовленостей з НАТО. Після переговорів із генеральним секретарем Альянсу Марком Рютте у Давосі він оголосив про “рамки майбутньої угоди щодо Гренландії та всього Арктичного регіону”. Водночас два джерела, близькі до адміністрації, стверджують, що варіант військових дій ніколи не розглядався серйозно.
“Трамп настільки непередбачуваний у своїх погрозах, що немає жодної можливості гарантувати, що він не розвернеться і не зробить це знову. Він зробив Сполучені Штати ненадійними для наших найближчих друзів”, – сказала колишня співробітниця Пентагону та Білого дому Корі Шейк.
Тим часом речниця Білого дому Анна Келлі заявила, що анонімні джерела, які спілкуються з пресою, не залучені до “делікатних дискусій”, а результати роботи команди національної безпеки “говорять самі за себе”.
Ситуація навколо Гренландії стала лише одним із прикладів централізованого ухвалення рішень у другому терміні Трампа. Подібна модель, за даними Reuters, застосовувалася і в питаннях війни Росії проти України, і в політиці щодо Сирії, де ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб без широкого залучення профільних відомств.
Зрештою попри аргументи Трампа про необхідність контролю над Гренландією для стримування Росії та Китаю в Арктиці, експерти нагадують, що США вже мають військову базу на острові й можуть розширювати присутність відповідно до договору з Данією 1951 року – без перегляду суверенітету території.